— Цього року маємо 19 тисяч кущів троянд. Раніше садили невибагливі — червоні й бордові. Тепер обираємо жовті та білі, — розповідає 53-річна Інна Коба, сільський голова Нових Санжарів. Одягнена і світлу сукню з квітами. Приймає журналістів у своєму кабінеті у сільраді — просторому приміщенні із широким столом. Має багато кімнатних квітів.
Прес-тур організувало Полтавське регіональне відділення Асоціації міст України в рамках проекту "Пульс". Представники влади Нових Санжарів розповідають про переваги й недоліки об'єднання із Зачепилівкою.
— Там бідна сільрада, бюджет лише 145 тисяч гривень. До громади мали ще увійти Мала Перещепина й Нехвороща. Не склалося. Зараз у районі лишилося вісім неприєднаних сільрад. Усюди розіслала запрошення, чекаю відповіді, — зітхає Інна Олександрівна. — В Нових Санжарах є клуб, бібліотека, школа, амбулаторія. Раніше на ці установи віддавали 80 відсотків районного бюджету. Тепер йде лише 18. Доплачуємо із бюджету ОТГ. На це все маємо лише 33 мільйони в бюджеті, із них 60 відсотків за рахунок ПДФО. 20 мільйонів витрачаємо на соціальну сферу.
На бюджет розвитку майже не залишається. Проекти реалізуємо за рахунок держсубвенції — торік зробили дороги і водогони на 12 мільйонів гривень. Зараз потихеньку встановили освітлення, облаштовуємо дитсадки, провели капітальний ремонт водогонів.
Розповідь Інни Олександрівни переривається — у кабінет заходять заступники селищної голови Валентин Івашина, Вадим Розсоха, секретар ради Олена Вовк і новий директор нещодавно організованого Центру соціального обслуговування населення Наталя Бовкун.
— Його відкрили 1 лютого 2019 року. Виділили нове приміщення, людям підняли зарплату з мінімальної до 5 тисяч, закупили 14 велосипедів, — каже Наталя Бовкун. — Зараз у нас 14 соцпрацівників. Обслуговуємо Нові Санжари й Зачепилівку. Послуги надаємо одиноким пенсіонерам, людям із інвалідністю. Зараз це 155 осіб. Маємо 20 засобів реабілітації. У нас працює перукар.
Центр соціальної допомоги розташований навпроти сільради. Це невелика одноповерхова будівля. Біля центрального входу виставили червоні велосипеди, закуплені під час реорганізації.
При вході гуртуються соцпрацівники. Це переважно жінки від 25 до 60 років. Деякі з повними сумками, розвозитимуть підопічним замовлення — ліки, продукти або господарчі засоби.
— Робочий день починається о восьмій. Перерва з 12 до 13, але часто її взагалі нема. Найскладніше — черги в лікарнях. Удень маємо навідати сім бабусь, на кожну лише по годині виділяємо. Складно встигнути. Прибираємо, допомагаємо помитися, готуємо, деяким за городом доглядаємо. З людьми працюємо щодня, окрім середи. Це закупочний день, — розповідає 50-річна Лариса Мокляк, круглолиця, з короткою зачіскою. Збирається їхати до однієї зі своїх підопічних.
Їдемо у дитячі садки. Перший — "Сонечко".
— Заклад 2018 року утеплили, реконструювали опалювальну систему й оздобили кольоровими фарбами. Замість чавунних батарей встановили біметалеві радіатори. Зараз чудова температура цілий рік. На всі роботи мали 3,5 мільйона гривень. Наступний проект — дах, — коментує заступник голови селища Валентин Івашина, 45 років.
Садочок збудували 1964 року. На подвір'ї кілька нових гойдалок, металеві альтанки, гірки, пісочниці. Цвітуть трояндові кущі. Зустрічає 70-річна Ніна Романець. У садку вісім груп, 164 вихованці.
Всередині дитсадка стіни пофарбовані, стеля подекуди облупилася, двері старі. Чути запах із їдальні. На другому поверсі — кімната для ігор. Піднімаємося туди, заходимо в старшу групу. У роздягальні перед кімнатою для ігор тепло.
— Так не лише влітку. Зимою нижче 18 градусів не буває. Зазвичай 25. Хоча раніше холодно було, — розповідає Ніна Василівна. Показує на стіну, де висять картини, вишиті стрічками.
Садок "Лелеченька" на 15 років молодший за "Сонечко". Кабінет логопеда — невелика світла кімната з іграшками, кріслом і столиком. Раніше тут був кабінет. У кімнаті для занять англійською мовою багато іноземних ігор, на підлозі килими, на яких можна сидіти. Також встановлені низькі столики для дітей.
На облаштування кабінетів витратили 1 млн грн.
Територія комунального підприємства "Джерело" засаджена квітами й деревами, окрім невеликої стоянки для техніки. Під'їжджаємо туди близько першої дня.
Директор дочірнього підприємства "Комунтех" Наталя Давиденко показує два червоні міні-трактори. Поряд — гілкоподрібнювач, піскорозкидач і три сміттєвози.
— Обслуговуємо Зачепилівку й Нові Санжари. Великим сміттєвозом користуємося лише для таборів, а так — їздимо маленьким на 7,5 куба. Також на балансі 11 артезіанських свердловин, звідки подаємо воду в селище, — розповідає Наталя Володимирівна. Каже, що боржників з оплати комунальних послуг небагато.
8 
Коментарі