"Має в хаті велику кімнату. Каже, щоб я вибирався"

 

"У будинку, в якому я живу, є співвласниця пані Тетяна, яка вказує мені пальцем на двері. Номер її телефону, кому потрібно, я дам у приватному спілкуванні. Вирішуйте це питання, шановні парафіяни, тоді я нікуди від вас не поїду", — 20 червня о 2:57 пише на своїй сторінці у "Фейсбуку" настоятель Свято-Покровського храму в селі Ковалівка Володимир Костюшко, 38 років.

Отець Володимир із матушкою та чотирма дітьми переїхав до Ковалівки 5 липня торік. Раніше служив у Свято-Успенському соборі в Полтаві. Сам родом із Волині. Голова Ковалівської сільради 38-річний Олександр Бублик виділив будинок за 1,5 км від церкви на вул. Луговій, де колись жив із своєю сім'єю, зробив ремонт. Також Володимир Костюшко отримує щомісячну допомогу від місцевої влади — 5–6 тис. грн. Будинок на двох власників. Другий господар планує поселитися у своїй частині. Священика це не влаштовує.

— Співвласниця має в хаті велику кімнату. Каже, щоб я вибирався. А мені теж гуртожиток не потрібний, — каже отець Володимир. — У будинку дві маленькі кімнатки, кухня, коридор і велика зала, де ми з матушкой. У мене четверо дітей. Двоє дівчат в одній кімнаті, хлопці — в другій. Якщо забрати кімнату велику, залишається тільки кухня й коридор.

Я своєю душею прикипів до церкви, людей, мені тут нормально. Ну а вона, співвласниця Тетяна, мені в колеса ставить палки. Судитися не збираюся. Треба щось вирішувати. Зараз мої діти у бабушки на Волині. Чи привозити їх сюди? Чи нам буде де жити? Розумію, що це її власність. Але ж я коника з Волині перевіз, його хотіли на м'ясо там здати. І хлівчика створив для нього, і сінника.

— Бабуся мала дітей, а коли виходила заміж за нашого дідуся — у нього були свої. Відповідно, коли помирали, кожен відписав частини своїм дітям. Співвласниця будинку трішки голову морочить. Вона нам — чужа людина, — пояснює Олександр Васильович.

— Я й так дав отцю своє житло. Зробили ремонт — вікна замінили, душову поставили, опалення переробили, бо ­хатинка була старенька, — продовжує голова. — Підтримую його щомісячно фінансово, храм із братом побудували. Інші священики зазвичай приходять на голе місце. Згадую отця Василя у Мачухах. Він 20 років плідно працював зранку до ночі. Поставив храм гарний, житло надбав, де тепер з родиною. А прийти на все готове — так не ­буває.

×