Факт переговорів між "об'єднаною опозицією" під брендом "Батьківщини" і партією УДАР Віталія Кличка не є таємницею. За офіційною версією сторони успішно узгоджують єдиних кандидатів у мажоритарних округах. Проте, за даними з інформованого джерела, близького до керівництва "Батьківщини", це лише верхівка айсберга. Насправді сторони от-от досягнуть угоди про об'єднання в єдиний список. І умови цієї угоди можуть істотно перекроїти політичну карту України.
Власне кажучи, ця інформація лише на перший погляд призводить враження сенсації. Насправді такий результат — цілком логічне продовження великої політичної гри, у якій Юлії Тимошенко в нашій країні немає рівних...
Для початку закономірне запитання — у чому полягає інтерес "інформованого джерела" здавати інформацію політичному ворогові (тобто мені)? Відповідь проста — дане "джерело" програє у разі вдалого результату об'єднавчого процесу — вилітає з прохідної (і навіть напівпрохідної) частини списку.
Наступний момент — чи є об'єктивні підтвердження цієї суб'єктивної інформації? Так, є. Насамперед сам Віталій Кличко публічно заявляв, що він наразі у стані листування із ув'язненою качанівської колонії. Зрозуміло, що в жанрі особистого листування між політичними "важковаговиками" обговорюються проблеми набагато серйозніші, ніж єдині кандидати в мажоритарних округах.
Напрочуд гармонійно у цей пазл складається нещодавнє інтерв'ю Романа Безсмертного журналу "Країна", у якому керівник штабу партії УДАР серед іншого заявив про неминучість президентства Юлії Тимошенко. На перший погляд трохи дивним здається, що "мозковий центр" Віталія Кличка, який має власні далекоглядні плани, розмірковує на цю тему. Але цій дивній речі є цілком розумне пояснення.
Справа в тому, що формування політичного стилю і Роман Безсмертного, і Юлії Тимошенко відбувалося в "епоху Кучми", коли авторизована політиком газетна публікація розглядалася як переконливий сигнал (можливому) політичному партнерові. Не варто забувати, що тісна політична співпраця Юлії Володимирівни та Романа Петровича розпочалася ще за часів, коли Роман Петрович був представником Президента України Леоніда Кучми у парламенті і не переривалася навіть у моменти максимального загострення відносин між Президентом України Віктором Ющенко і Юлією Тимошенко.
Тому інтерв'ю Романа Безсмертного в "Країні" (а точніше його частина, що присвячена Юлії Тимошенко) — це не особиста самодіяльність начальника штабу партії УДАР, а його цілком конкретна, публічно зафіксована відповідь від імені Віталія Кличка на пропозиції Юлії Тимошенко. Ключове посилання — Юлія Володимирівна неминуче стане президентом, "буде це через одну каденцію, або дві — неважливо" (ці формулювання ми ще згадаємо нижче).
Ще варто відзначити свіжий факт вступу в "Батьківщину" партій "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка та "Європейська партія" Миколи Катеринчука. Звичайно, у порівнянні з Арсенієм Яценюком це другорядні фігури, але сам факт розмивання позицій колишнього "Фронту змін" усередині "об'єднаної опозиції" — наявний. І, що найголовніше — створено прецедент.
Можна, звичайно, згадати, що Віталій Кличко неодноразово повторював тезу про те, що об'єднання його партії УДАР з "Батьківщиною" і "Фронтом змін" призведе до електоральних втрат. Але не варто забувати, що в політиці завжди існує горезвісна "ціна питання".
У цьому випадку ціна питання є загадкою лише на перший погляд. Коли ж її названо - перше місце для Віталія Кубоподібних у списку об'єднаної опозиції (під брендом "Батьківщини") — усе стає на свої місця. Причому відбудеться це в режимі бліцкригу: на передвиборному з'їзді наприкінці липня – початку серпня, коли розчуленим делегатам (абсолютна більшість яких контролюється Олександром Турчиновим і Андрієм Кожемякиним) зачитають відповідне звернення Лідера з качанівської колонії.
А як бути з Арсенієм Яценюком? Він залишиться на обіцяному йому 2-му місці списку, а кандидати партії УДАР підуть за квотою "Батьківщини"! А те, що він планував (після відмови "злочинного режиму" реєструвати як кандидата ув'язнену Юлію Тимошенко) переміститься на першу позицію, — це його особиста політична драма. Адже формально Юлія Володимирівна поступається Віталію Володимировичу своїм 1-им місцем у списку. Чому своїм його вважав Арсеній Петрович — це публічно порушене питання не додасть в очах виборців плюсів до морального обліку лідера "Фронту змін".
З погляду здорового макіавеллізму (або — політичного цинізму), Юлія Тимошенко одержала від Арсенія Яценюка усе, що хотіла: згоду стати при ній № 2, рейтинг "Фронту змін" і партійну інфраструктуру (яка була). Арсеній Петрович начебто формально одержав, що просив, але він не отримає того, про що мріяв і що випливало з духу (але не букви!) укладених угод.
Зрозуміло, йдеться про політичний "кидок" Арсенія. Але кидок, як це звичайно буває за домовленостей із Юлією Володимирівною, тонкий і витончений. Настільки, що якщо тимчасовий попутник, який залишився в дурнях, спробує висунути претензії, він сам виглядатиме негідником і "зрадником".
У цьому ж випадку і Юлія Тимошенко, і Віталій Кличко залишаються в безсумнівному політичному виграші. Пані Тимошенко стає загальновизнаним лідером об'єднаної опозиції (без лапок!), а політичний порядок денний України вертається у формат "Тимошенко проти Януковича". Такий розклад буде буквально змушувати Брюссель і Вашингтон підсилювати тиск на Київ, домагаючись звільнення головної "жертви політичних репресій", а сама Юлія Володимирівна стане безперечним єдиним кандидатом від опозиції на президентських виборах 2015 року. У рамках цього політичного порядку, якщо влада на той час не звільнить пані Тимошенко, то "призначений" нею кандидат (на сьогодні — скоріше Віталій Кличко ніж Арсеній Яценюк) під головне гасло кампанії "Я звільню Тимошенко!" отримає весь її електорат — прихильників об'єднаної опозиції. І незалежно від результатів президентських виборів 2015 року, Юлія Тимошенко — головний кандидат від опозиції в 2020 році (див. цитату з Романа Безсмертного!).
Щодо Віталія Кличка, то очоливши список об'єднаної опозиції під брендом "Батьківщина", він робить якісний ривок у своїй політичній кар'єрі, стаючи "месцедоглядачем лідера" і "польовим командиром" опозиції. (У першій іпостасі Віталій виглядає набагато надійнішим за Арсенія Петровича, у другій — набагато переконливішим.) Більше того, саме в цій ролі (і з непоганими шансами на успіх!) він, швидше за все, піде на президентські вибори, якщо, звичайно, Юлія Володимирівна залишатиметься за ґратами.
Олександр Турчинов і Андрій Кожемякін не лише збережуть, але й зміцнять свій вплив у "Батьківщині" — від них залежить не лише наповнення бюджету виборчої кампанії (що дає їм змогу формувати частину списку), але й утілення в життя домовленостей, у т.ч. неформальних, між Юлією Тимошенко й Віталієм Кличко. Останнє, серед іншого, припускає нейтралізацію неминучого невдоволення Арсенія Яценюка і його нечисленної команди.
Головним, хто програв, буде, зрозуміло, Арсеній Петрович, тому що бути в об'єднаній опозиції "другим після Тимошенко" і "другим після Кличка" — колосальна політична різниця, що ставить пана Яценюка на межу вильоту з вищої політичної ліги. І це — ще найменше із можливих бід, тому як спроба піти самостійно (для чого йому, як мінімум, необхідно заново вступити у "Фронт змін" і з нуля розгортати партійні структури!) буде затаврована як "зрадництво" і може привести до повного політичному фіаско. Утім, як цинічно пожартувало джерело в "Батьківщині", яке коментувало переговори: "А куди Арсенію Петровичу так поспішати? У нашій країні він ще років двадцять буде молодим і перспективним політиком!".
У рамках цієї публікації ще два моменти можуть бути коротенько відзначені. Входження партії УДАР у єдиний список об'єднаної опозиції не призведе до підсумовування рейтингів. Однак на даному етапі лідери — Тимошенко і Кличко - вважають, що їх особисті політичні вигоди від об'єднання більші, ніж електоральні втрати. Крім того, вони розраховують, що під час виборчої кампанії за рахунок синергетичного ефекту вони зможуть ці втрати з лишком компенсувати.
Є ще фактор партійців "Батьківщини" і УДАРа, чиї розрахунки на певні місця в списках своїх політичних сил або на конкретні мажоритарні округи виявляться ілюзією. Але це — неминучий ризик членства в лідерських партіях...
3 
8759
Коментарі
206