8 січня Юлія Тимошенко оголосила про початок особистої акції громадянської непокори. 16 січня народні депутати від об'єднаної опозиції "Батьківщина" Олександра Кужель, Тетяна Слюз та Людмила Денисова приєдналися до її протесту і відмовилися залишати приміщення харківської лікарні, де перебуває екс-премєр. Однак вже 18 січня нардепів силою виштовхнули із лікарні.
Політолог Володимир Фесенко переконаний, що акція і самої Тимошенко, і її соратниць розрахована на європейьску спільноту. Екс-прем'єр розраховує вплинути таким чином на думку Європи, оскільки за кілька днів має бути оголошено рішення ЄСПЛ щодо її справи.
Акція непокори Тимошенко вже продовжується другий тиждень. На що вона розраховує, яка мета цього протесту?
- Вимоги, які зараз висуває Тимошенко є просто приводом для протесту. Сама проблема із відеоспостереженням тягнеться ще з минулого року, вона не є новою. Мені здається, що головний політичний ефект, на який розраховує Тимошенко, — не дати про себе забути, нагадати про себе, нагадати гучно, резонансно. Тимошенко — це не та людина, яка буде спокійно відбувати свій термін ув'язнення. Вона в політиці завжди вибирала різкі, іноді конфліктні рухи, вона завжди діяла нестандартно. Це її політичний тип. І це проявляється і зараз.
Чи буде якась реакція на заході?
- Акція Тимошенко більше розрахована на міжнародну громадську думку. Оскільки ми ще не маємо рішення ЄСПЛ, то я не виключаю, що цей протест спрямований не просто на нагадування європейцям і світовій громадськості про свої проблеми. Для Тимошенко міжнародний тиск та захист її інтересів є зараз головним. А тому це більше спосіб емоційного впливу на суддів, які будуть виносити рішення по її справі.
А всередині країни?
- Не виключаю, що акція громадянської непокори Тимошенко має і тактичні завдання. Зокрема це пов'язано з гальмуванням судової справи по ЄЕСУ, яка дуже неприємна для Тимошенко. Тому вона таким чином намагається не допустити винесення вироку, оскільки відмовляється брати участь у засіданні суду. Крім того, вона також своєю відсутністю на судових засіданнях фактично готує підстави для оскарження вироку, бо справа розглядається без її безпосередньої участі. Звичайно, вона буде апелювати з цього приводу не тільки в Україні, а й у Європі і це, скажемо так, розрахунок на майбутнє.
Чи не може ця вся акція зайти в глухий кут, як це було з останнім голодуванням?
- З голодування дійсно відчутного результату не було. Бо Тимошенко тоді не розрахувала ситуацію. Взагалі, це характерна ознака наших політиків - одразу вдаватися до якихось екстремальних форм боротьби. Та оскільки суспільство часто до цього не готове, і політична ситуація, як правило, дуже неоднозначна, такі радикальні засобі боротьби дуже часто не дають результату.
Тимошенко вже винесла якісь уроки з цього?
- Так, думаю, що Тимошенко це врахувала. Тому зараз вона використовує більш гнучкі форми. Я думаю, що висновки з невдачі з голодуванням вона зробила. Тоді це було пов'язано з тим, що вона хотіла після виборів привернути увагу до своїх вимог, долучитися до після виборчої ситуації, а виявилося, що післявиборчі конфлікти переключили всю увагу на себе.
Тому Тимошенко зараз і пішла на цю акцію в умовах політичної новинної паузи. Вона ж не зробила це під час свят, коли зовсім інша атмосфера. А зараз і на заході повертаються до нормального режиму роботи після різдвяних канікул, і у нас, в принципі, життя налагоджується. Тому тут все було розраховано.
Крім того, зараз Тимошенко не ставить надмірних вимог. Ідеться про камери спостереження, про охоронців. Те, що вона вимагає, формально стосується її прав як ув'язненої. Тому це якраз спрямовано на європейську громадськість.
Владі хіба не вигідно було всі ці вимоги задовольнити?
- Звичайно, це було б добре. Але задовольнити зараз всі вимоги Тимошенко — це означає програти. І влада, і керівництво пенітенціарної системи не може піти на такий варіант. Це не тільки політичний, не тільки правовий, а ще технологічний конфлікт. Тому, з одного боку, влада не може посилювати цей конфлікт.
Що далі робитиме влада в цій ситуації?
- Вони діють більш гнучко. На звинувачення Тимошенко та її команди взагалі відповідають свою версію. Перевірити, хто правий, фактично неможливо сторонньому спостерігачу. Тому є дві версії і кожен вірить тій з них, яка йому ближче і довіряє тому джерелу, до кого схиляється. Можливо, частково окремі вимоги і виконають, але далеко не всі.
Один із тактичних засобів, які влада може використовувати — це затягування конфлікту, тобто переведення його до більш такої повільної, довготривалої форми . Будь- яка політична акція має певний резонанс тільки кілька дні. А якщо вона продовжується в часі, неминуче до неї буде втрачатися інтерес. Тому кожна зі сторін буде використовувати свій інструментарій. Перша фаза була — почала діяти сама Тимошенко, потім до неї приєдналися депутати з "Батькіщини" — це нова фаза. Що буде далі — побачимо.
Яке тактичне завдання було у цього "жіночого десанту"?
- Це певним чином тактичний прийом, розрахований більше на Європу, на міжнародну громадськість. Бо тут вже грає гендерний чинник. Ідеться вже не так про захист Тимошенко, як про захист інтересів жінки, жінок. На цю тему у нас особливо не звертають увагу, а для Європи, де є дуже активний потужний феміністичний рух, тема захисту прав жінок є дуже актуальною. Тому це точно розраховано на західну аудиторії.
3 
8759
Коментарі
8