"До ФАПу закупили все необхідне обладнання. А люди йдуть не до сімейного, а до знайомого лікаря"

5

Олег Карапінка є наймолодшим в Україні сільським головою.Йому 22 роки. Працює у селі Галичани Городоцького району Львівської області. Його обрали на посаду в червні 2017 року. Про те як справляється з посадою, що вдається і як планує розвивати громаду Олег розповів Gazeta.ua.

 

"Люди казали, що я собі нову дорогу іномарку купив, як став головою. От це вона і є", – 22-річний Олег Карапінка показує на бордовий Golf 1987 року, припаркований біля сільської ради у Галичанах. Він - наймолодший сільський голова в країні. Його обрали у червні 2017 року. Балотувався від партії "Громадянська позиція". Набрав 60% голосів. Його підтримали 494 виборці з 788. Позачергові вибори проводили, бо попередня очільниця села померла. Карпінка до того був депутатом районної ради.

Сільраді підпорядковуються два села — Галичани та Дроздовичі. Вони розташовані за 5 км від райцентру, до Львова - 37 км. Тут працюють цегельний завод, два підприємства з виготовлення електротехнічних та гумових виробів, рибне господарство. Є дві 9-річні школи, у Галичанах працює дитячий садок.

Олег Михайлович у темно-синьому костюмі. На піджаку значок тризуба. Біла сорочка у бордові смужки. Поверх - куртка.

Сільрада знаходиться на початку села. Поруч школа, дитсадок. До неї викладена стежка з бруківки. Будівля одноповерхова з сучасним ремонтом. Перед входом висить прапор України та червоно-чорний стяг. На вхідних дверях напис: "Неважливо, хто при владі — старі чи нові, важливий порядок в твоїй голові, країну ніхто не зробить крім тебе!!!". У приміщенні холодно.

 

"Політикою почав цікавитись в часи Помаранчевої революції. В мене ще досі висить плакат партії "Пора". Я збирав їхні флаєрки, календарики. Завжди слухав засідання Верховної Ради, старався не пропускати. Серед однокласників то нікому не було цікаво, але мені подобалось", - розповідає Олег Михайлович.
У його кабінеті на шафі п'ять спортивних кубків місцевої футбольної команди. Поруч дві ляльки-мотанки.

У його кабінеті на шафі п'ять спортивних кубків місцевої футбольної команди.
" У мене в родині ніколи не було політиків. Батьки з 2001 року в Італії працюють. Мама - домогосподарка, а тато коваль, тому й там займається цією справою. Я живу в Дроздовичах з сестрою та бабусею. Сестра працює в американській компанії на сервіс-підтримці. Родина спочатку не підтримувала моє бажання стати головою села. Ще коли був депутатом, то ніколи не мав часу. Завжди вирішував якісь проблеми, відповідав на купу дзвінків. Зараз змирилися".
Як вирішуєте проблеми громади? Бюджету вистачає?

" У нас бюджет 1 мільйон 200 тисяч гривень. Хоча і більший, ніж в решти сільських рад, все одно багато робити не дозволяє. Наприклад, на водопровід в Дроздовичі треба 10 мільйонів гривень. Проблеми з дорогами допомагає вирішити обласна рада. В Галичанах вже зробили. На черзі дорога в Дроздовичах. Зараз дали документи на реконструкцію клубу під соціально-культурний комплекс. Там буде і фельдшерсько-акушерський пункт, і кімната прийому громадян. Треба 3 мільйони 900 тисяч. То для нас непідйомна сума".

Олег Михайлович показує у коробці відеокамеру. Це одна з тих, що працюватиме у Галичанах. У Дроздовичах вже встановили систему відеофіксації. Камери є на в'їздах і виїздах з села, а також по вулицях. Записи можна переглядати у режимі реального часу через інтернет.
" Камери потужні. Видимість до 800 метрів у темряві. Так вирішую проблему з крадіжками. Крім нас ще одне село в районі має відеофіксацією".

 

Як вас сприймають односельчани?

" Спочатку з мене сміялися трохи. Але я не зважав. Перед виборами одна жінка сказала, що для мене це іспит. Якщо складу, то громада оцінила мою роботу депутата. З 415 людей у Дроздовичах 400 проголосували за мене. В Галичанах було вдвічі більше голосів, ніж коли я йшов у депутати районної ради. Тобто іспит я склав".

Бухгалтер заходить з документами у кабінет. Голова ставить на них печатку. Показує на стіні портрети Степана Бандери і Романа Шухевича.

"Дідо казав, що ці портрети мають бути. Я ніколи не брав того до уваги, але коли він помер, став згадувати ці слова. Його тато був росіянином, тому на нього в селі казали "москаль". Він страшенно того не любив і москалів не любив. Тому й виховував мене у дусі патріотизму".

Які реформи підтримуєте?

" Добре, що медична реформа передбачає практику сімейних лікарів. Але люди не до кінця ще розуміють її. Ми до ФАПу в Дроздовичах закупили все необхідне обладнання. А вони йдуть не до сімейного, а до знайомого лікаря. Плануємо в Дроздовичах відкрити навчально-виховний комплекс, аби зберегти школу. Її там можуть закрити за правилами освітньої реформи.

Об'єднання громад нам на руку. Коли створимо об'єднану територіальну громаду, значна частина податків залишатиметься у сільському бюджеті. Проста математика - зараз податки з нашого цегельного заводу йдуть вверх, тобто сільський бюджет оминають. А якщо буде ОТГ, то ці гроші лишаться тут. Зараз дають субвенцію з державного бюджету громадам, які об'єднуються першими. Сума залежить від населення і площі. Тобто ми б отримали ще два з половиною мільйони гривень".

Після години розмови йдемо в центр села. Дорога рівна, без вибоїн. Хати доглянуті. Багато новобудов.
" Щодня їжджу на роботу в Галичани. Влітку на велосипеді, зараз - машиною. Так можна більше з людьми поспілкуватись", - каже голова.

Чим місцеві жителі заробляють на життя?

"Є робота на цегельному заводі, заводі з пошиття оббивки салонів авто, на рибному комбінаті. Але більшість їдуть на заробітки за кордон. Добре, бо вони привозять гроші і тут витрачають. Але працюють неофіційно і не сплачують податок, а потім хочуть пенсію.

Мене багато людей питають, чого не поїхав до Італії".

Назустріч ідуть дві жінки років 60-ти.
"О, я думала, то діти зі школи, а це наш голова", - каже одна. Друга тисне руку Олегу.

 

Звертаємо до стадіону. Тут під спортивний майданчик залитий фундамент. Незабаром встановлять тренажери.
Уздовж дороги бачимо напіврозвалені будівлі старого колгоспу. На узбіччях сміття.

"Якщо вдасться повернути цю землю, тут буде молокозавод. Канада для цього дає великі інвестиції. У селі буде багато робочих місць. Але зараз цією землею користується наш односельчанин. Він колись її купив, але належних документів не має".

Віддалік видно церкву. До неї веде дорога з бруківки.

 

" У неділю тут гуляють мами з дітьми. Хочу поставити ще лавочки вздовж дороги", - каже голова.
Повертаємося до сільської ради. Олег Михайлович поспішає.
"Маю привезти пилу до сусіднього села. Там зрізатимуть сухе дерево".

×