- Я с 1945 года ни одного Первомая не пропускаю. Начинала ходить с отцом, теперь сама. Была в этот праздник в Ленинграде, Москве, Бердянске, - каже киянка Ніна Садохіна, 73 роки. - Это традиция. Мы ходили, как на праздник весны, радости, труда. Для меня Первое мая – как День Победы, день революции. Это наши советские праздники.
Ніна Георгівна тримає в руках червону кульку із написом КПУ. На шиї у неї пов'язаний червоний галстук, на який прикріплений піонерський значок. Вона стоїть біля пам'ятнику Леніну навпроти столичної Бесарабської площі. У середу вранці прийшла на мітинг комуністів на честь Першотравня. Тут вже зібралося близько п'яти тисяч мітингувальників. Більшість з них у червоних футболка, куртках, бейсболках із партійною символікою. В декого в руках також брендовані прапори чи кульки. Люди вишиковуються у кілька колон. Стають по різні боки від пам'ятнику на проїжджій частині, яку зранку перекрили міліціонери. Мітингувальники у першому ряді розгортають кількаметрові транспоранти: "Евразийский Союз – будущее Украины!", "Русскому языку – статус государственного!", "Воров-чинуш и жуликов во власти – на нары!", "Новый Трудовой кодекс – ярмо для трудящихся!". Це в основному хлопці та дівчата шкільного віку.
- А що сьогодні за свято? – запитують їх журналісти.
- День Победы, - вигукує одна із дівчат і сміється. Із 30 опитаних підлітків ніхто не може відповісти, що святкують.
- Сьогодні День солідарності трудящихся, - підбігає до колони чоловік років 40 у сонцезахисник окулярах із прапором в руках. Стає між журналістами та мітингувальниками. – Ми не будемо давати інтерв'ю.
До пам'ятнику йде лідер комуністів Петро Симоненко. Він також у куртці із партійною символікою. Позаду нього – семеро хлопців спортивної статури. Половина з них у сонцезахисник окулярах. У декого в руках чорні парасолі. Симоненко за руку вітається із чоловіками, посміхається жінкам. Бере корзину із гвоздиками та несе її до пам'ятнику. За 5 хвилин крокує по Хрещатику. Спиняється біля наметового містечка на підтримку екс-прем'єра Юлії Тимошенко, що поруч із Печерським судом. Тут висить плакат із її зображенням: "Юлія Тимошенко залишається за ґратами 634-й день. Вона не зламалась. А ти?". Симоненко в той бік не дивиться. Стає в колону. Перед ним – оркестр. Очолюють зібравшихся десять хлопців та дівчат із транспорантом: "Коммунистическая партия Украины". Люди рушають в бік Європейської площі. Їх вже близько 15 тисяч. Ходу супроводжує кілька тисяч міліціонерів та "беркутівців".
Неподалік метро Хрещатик на дорогу виходять десяток активістів Коаліції учасників помаранчевої революції. У двох дівчат в руках білі ватмани. Хлопці кидають в плакат кілька баночок із синою та зеленою фарбою. Їх оточують комуністи. Починається штовханина. За хвилину їх розкидають міліціонери. Близько сорока з них відтісняють керівника КУПРу Сергія Мельниченка та Єлизавету Жарікову і Тетяну Ліходєєву, які тиждень тому кинули червону фарбу у Петра Симоненка та Геннадія Зюганова, до найближчої будівлі. Потім хапають дівчат за руки та ноги і несуть до автозаку, що припаркований неподалік. Мельниченка двоє беруть попід руки. Ведуть до автозаку.
- Ми хотіли йти малювати магнолії у Ботанічному саду, - кричить той по дорозі. – Міліція невідомо чого накинулася на нас.
Колона підходить до Європейської площі. Тут біля Українського дому стоїть сцена. Вона в червоних кольорах із написом "Без борьбы – нет победы!". До мікрофону виходить лідер комуністів.
- Это был год борьбы олигархов и трудового народа, - підвищує голос Симоненко.
- Ай-яй-яй, а ты какой, коммуняка?! - хитає головою киянка Алла. Вона тримає прапор Компартії. – Знает же, что народ пришел сюда за деньги. Иначе столько бы не было. Пообещали 25 гривен. Надеюсь, отдадут.
Симоненко виступає ще 10 хв. Розказує, що його фракція буде наполягати на відміні пенсійної та медичної реформ. Закликає підтримати їхню ідею про проведення референдуму щодо вступу у Митний Союз. Після його виступу о 12.00 починається святковий концерт.
3 
8759
Коментарі
108