Кандидат від опозиції по округу № 41, який охоплює Будьонівський і Пролетарський райони Донецька, Володимир Деркач обійшов квартири виборців.
- Вулиця Будьонівський партизан - тут після війни багато колишніх в'язнів концтаборів осіло, і інших "зрадників батьківщини" - у них був вибір: або в Сибір, чи на шахту, - розповідає по дорозі Володимир Деркач.
На старих "Жигулях" Володимира Деркача об'їжджаємо його округ. Він розповідає, що поки не може надрукувати листівки зі своєю програмою - на це треба як мінімум 26,5 тис. грн, а його пенсія шахтаря та ліквідатора аварії на ЧАЕС - близько 7 тисяч. Нема за що навіть зробити вивіску, щоб повісити на районний штаб опозиції. Так що з вулиці штаб місцевих "революціонерів" виглядає як "Ательє". Тому план виборчої кампанії Володимира Григоровича такий: разом з друзями чорнобильцями він обійде кожен двір (кількість виборців в окрузі - 151, 5 тис.).
- А це у нас селище Чулковка, тут знайшли три братські могили з жертвами "гівчиків", - продовжує екскурсію Деркач. - У 90-ті тут на кожному кроці когось розстрілювали.
Деркач має на увазі знамениту банду Немсадзе, за якою офіційно числиться 57 трупів. Гіві Джвебевіч Немсадзе з 2005 по 2010 роки перебував у міжнародному розшуку за організацію цих вбивств, а при президенті Януковичі здався в руки правосуддю і незабаром був виправданий. Всі вбивства списали на членів банди, які втекли або числяться померлими, включаючи рідного брата Гіві - Гурама. Як повідомив в суді адвокат Гіві Немсадзе, той був жертвою політичного переслідування за те, що в 2004 році організовував "правильний" хід виборів у своїй вотчині - на території нинішнього 41-го округу.
Розпитую Деркача про його головного супернико - Олександра Бобкова, за яким потужний адмінресурс. Бобкова висунула в мажоритарники Партія регіонів, сам він довгий час командував Будьоннівською райрадою, а до 2002 року займався бізнесом якраз в Будьонівці і Пролетарці, які контролювала зловісна банда.
- У молодості були знайомі заочно через дружин. Бобков тоді працював водієм на "ЗІЛі", потім в університет поступив. Хлопець він тямущий. Всі, хто виріс в цьому районі - тямущі, - хитро відповідає Деркач.
Прямуємо за межу міста - в селище Моспіно, що граничить з Пролетарським районом і який теж відноситься до 41 округу.
- Праворуч селище шахти № 6 "Капітальна", - продовжує Деркач. - Жити тут невесело. Всі нечистоти Донецька стікаються сюди, влітку сморід страшний - тут і очисні споруди, і міські відстійники.
За районом шахти № 6 проїжджаємо дачні кооперативи. Більшість з дач занедбані, оскільки електрички відмінили, а автобуси ходять не часто. Минаючи дачі, в'їжджаємо в Моспіно.
- 33 двори обійшла всіх покликала, ніхто не хоче йти, - розводить руками квартальна Валентина Ангеліна. - І на вибори, кажуть, не підемо, недобре лаються.
Деркач проводить агітаційну роботу - розповідає пенсіонерці Ангеліній пункти своєї програми: насамперед скасувати будівництво сміттєспалювального заводу в Пролетарському районі.
- Це буде другий Чорнобиль, ядерна бомба. Друге - контроль за якістю і цінами на ліки. Третє - виконання рішень судів для всіх. Потім - щоб якісно подавалися послуги на будинок, щоб ми не платили за повітря. І щоб виконавча влада виконувала, щоб ми з вами не кланялися, а просто приходили і говорили: нам належить, зробіть.
З приватного сектора в Моспіно вирушаємо в мікрорайон "великих будинків", де поруч стоять єдина 10-поверхівка, острівець двох-і п'ятиповерхівок.
- О, подивіться - бабка сидить у наметі Партії регіонів. На минулих виборах сиділа в наметі КПУ. Платять їй 50 гривень в день, - розповідає приятель Деркача, місцевий житель і теж чорнобилець Юрій, який прилучився до "агітбригади".
У дворі біля десятиповерхового стоять три голубники та гараж. На лавках п'ють пиво. Блищать свіжою фарбою гойдалки на новенькому дитячому майданчику - її спорудили спеціально під вибори представники ПР.
У Володимира Деркача з роздавальних матеріалів тільки газета Об'єднаної опозиції з портретами Яценюка і Тимошенко на першій смузі. У Деркача беруть газети. Він розповідає, що він такий же як ці люди на лавочці, і хоче пройти в Раду, щоб захищати інтереси простих людей.
- Що ви тут х ... ю займаєтеся! Хто тут в Раду зібрався, ти, чи що?! А гроші в тебе є?! Хто тебе туди пустить! - розбавляючи тираду матом лається не твереза жінка років 55.
- Я вже тут одну вибрав. Пам'ятаєте, Богатирьову вибирали? - Згадує вибори до парламенту 2002 року пенсіонер. - Вибрали? І що, допомогла? Богатирьова тепер міністр охорони здоров'я, а сусідка — ось стоїть - в Москву за кортизоном мотається. Віддає три пенсії. Раніше за "Регіони" горло дерла, а тепер проклинає.
- Ми, звичайно, за тебе проголосуємо, Володя, ми тебе поважаємо,- звертається до Деркача його знайома Валя - дружина чорнобильця. - Але тільки "регіоналів" тут ніхто не посуне, хоч ти ріж.
Деркач прославився в Донецьку в грудні минулого року. Він тоді був активістом чорнобильського голодування. Єдиний з лідерів акції не пішов на переговори з владою і не погодився взяти гроші за припинення протесту. Його в Донецькій області вважають самим міцним з опозиційних кандидатів новачків.
Разом із товаришем Миколою Ковалевським Деркач бере з багажника рулон газет і входить в перший під'їзд 10-поверхівки. На останній поверх піднімається на ліфті, звідти спускається сходами, дзвонить у двері кожної з 4 квартир на поверсі.
- Здрастуйте, прізвище моє Деркач, звуть Володимир, я кандидат на вашому округу. Висунула мене Об'єднана опозиція, але я не є членом жодної партії. Живу в Пролетарському районі, виховав трьох дівчат, маю 2 онуків. Я - один з вас, такий же. Пенсіонер, багато років відпрацював на шахті, чорнобилець. Немає грошей, щоб надрукувати програму, тому прийшов до вас сам, - каже, коли йому відкривають двері.
Люди вислуховують, дивуються. Вперше бачать, що кандидат у народні депутати прийшов знайомитися.
- Я не агітую вас голосувати за себе, я пропоную прийти на вибори і проголосувати проти того, що у нас з вами є зараз. Ця влада - вона не чесна ... - говорить Деркач.
Де ніхто не відкриває, там Деркач залишає газети Об'єднаної опозиції. Намагається засунути в поштові скриньки таким чином, щоб відразу впадала в очі бабуся з котом, "на якого переписала хату".
Обходить пішки всі під'їзди. У кожній третій квартирі йому відкривають.
- Жодного разу не послали! - щиро радіє кандидат.
Терпляче обходить ще 5 будинків.
Більшість пересічних жителів Донецька звикли обмінювати голоси на готівку, продукти і послуги. Секретар міськради Микола Левченко побудував для жителів Кіровського і Петровського районів (звідки збирається зробити крок у Верховну Раду) довгоочікуваний перехід через залізничну гілку. Тетяна Бахтєєва, подарувала першокурсникам національного університету флешки, а студентам медуніверситету - фонедоскопи та пристрої для вимірювання тиску (обидва ВНЗ розташовуються в центрі, де вона балотується). Олексій Азаров роздав людям похилого віку в своєму окрузі (Слов'янський район Донеччини) постільну білизну, а малюки отримали до 1 вересня абсолютно однакові ранці, на кожному з яких великими літерами написано ім'я дарувальника. Абсолютно офіційно в містах Донецької області органи влади роздають державні тюнери для цифрового телебачення, не забуваючи агітувати за ПР.
Тому у кожного під'їзду пенсіонеру Деркачу насамперед ставлять запитання: "А що нам за це буде? Чим ви нам можете допомогти?".
- Обіцяти нічого не можу, але намагатимуся, щоб ви і ваші діти жили краще - дістала вже ця влада, - простодушно відповідає Деркач.
Наступний пункт його агітаційної зупинки - радгосп "Донецький". Два товариша покурюють і п'ють пиво біля місцевого "Будинку культури", який не оновлюють свій фасад приблизно 40 років.
- У нас тут до 2005 року 100% голосували за "Регіони". Тоді по радгоспу ходили з автоматами Юрики. Але ці Юрики теж шохи були ("шістки" - авт.), а над ними ще люди були - Гівік, та інші. Юрій Федорович - той взагалі був звір, а Юрій Іванович той спокійніший (Ю. Ф. Сальков і Ю. І. Єлістратов - обидва з числа найактивніших членів банди Немсадзе, перший числиться зниклим безвісти, другий виправданий Київським райсудом Донецька за давністю років, за чутками - обидва на свободі - авт.). Якщо якась бійка, директор клубу говорив: "У міліцію не дзвоніть, дзвоніть Юрикам". Вони в карти виграли наш радгосп у колишнього директора. І я на них працював - скотарем на корівнику. Змусили одного роботягу копати собі заживо могилу, іншому об груди зламали приклад, ще до одного тракториста в день народження приїжджає Коля Молоток (він вважався охоронецем Федоровича і бив гумовим молотком, тому й назвали Молотком), дав п. .. - "Це тобі подарунок від Юрія Федоровича на день народження". Тоді за неправильну поведінку могли запросто бошки відбити. Потім Юрика забрав ОМОН, а тут залишився їхній чоловік. Тепер всі можуть голосувати по-різному, але Партію регіонів підтримують багато. Перед виборами об'їжджають пенсіонерів, кому цукор пропонують, кому що ще. Хто дасть більше, за того й проголосують, - розповідає Євген, чоловік років 30.
3 
8759
Коментарі
21