Скандальне святкування роковин війни від Держкіно. Навіщо?

Усе почалося з того, що відома кінорежисерка, сценаристка і письменниця Ірина Цілик опублікувала на ФБ пост про кінофестиваль. Звісно, будь-яка публікація про подію це реклама. Організатори повинні би були дякувати за промоцію та кланятися Ірині при зустрічі, кожного разу знімаючи капелюх. Бо її пост на кінець дня 29 лютого має 28 поширень і 60 коментарів. Але…

Щось таки пішло не так. Щось пішло не так не тому, що Держкіно проводить якийсь кінофестиваль, а тому, що він організовується авральним способом. Сьогодні на вчора, так би мовити.

Тут мушу зробити ліричний відступ. Він не так ліричний, як драматичний. Навіть трагічний. Хоча геть не кінематографічний.

Для мене є дивним те, що деякі солідні люди та високоповажні організації вирішили, що саме тепер, саме на високому рівні варто відзначити початок повномасштабного вторгнення московії в Україну. Так, ніби це якесь свято. Чи визначна подія для держави. Чи день, що має бути на просто записаним у нашу історію, а позначений червоним кольором. До речі, кольором крові цей день таки позначений. Але хіба варто саме до цього дня приурочувати вихід книжок, альманахів, проведення пісенних чи кінофестивалів? Хіба це свято? Чи це свято для тих, хто хоче проводити у ці дні саме такі масові заходи, саме такі події? А організатори кажуть: "До десятої річниці вторгнення Росії на територію України, та до другої річниці повномасштабної війни започатковуємо проведення щорічного національного кінофестивалю "Cinema for Victory".

Ірина Цілик пише: "Я все думаю, так дивно, ну організували би просто покази відібраних наперед і зручних для них фільмів. Виставили би фоточки як завжди, звітували би про визначну культурну подію, що провели до річниці вторгнення. Але ж ні, чорт смикнув назвати це конкурсом й опублікувати "конкурсні умови".

Як людина, яка звикла докопуватися до істини, я вирішив зайти на офіційний сайт Держкіно і прочитати всі умови, всі вимоги для висунених на конкурс фільмів. Та не судилося. Саме у ці дні, саме після допису Ірини Цілик сайт перестав працювати. Ось що написано на сторінці Держкіно у фейсбуці (дослівно):

"В зв'язку з оновленими вимогами щодо кібербезпеки сайтів та серверів державних органів влади, на яких розміщується інформація для службового користування, а також необхідністю узгодження питань, пов'язаних з проведенням регламентних робіт, серверне обладнання Держкіно переведено в режим технічного обслуговування.

На час тимчасового обмеження роботи вебсайту Держкіно, відповідно до наказу Державного агентства України з питань кіно від 04.06.2021 № 261 "Про затвердження Порядку організації роботи на офіційній сторінці Державного агентства України з питань кіно в соціальній мережі "Фейсбук" та її інформаційного наповнення", основними майданчиками для комунікацій з громадськістю виступає офіційна сторінка Держкіно в соціальній мережі:

Фейсбук https://www.facebook.com/ukrainefilmagency".

Чомусь саме тепер виникла ця проблема. Чомусь…

Якщо читати коментарі до публікації Ірини Цілик, то голова починає йти обертом. Адже така поважна організація мала би перейматися проблемами кіно на державному рівні. Це її функціональні обов'язки. А виходить, що тут вирішили "освоїтити" кошти. Звісно, доказів у нас немає, але стільки збігів не можуть не викликати підозри.

 

"Так остогидло вже це совкове лицемірство і брехня. І це вже така відсталість і дикість, що гірша за ту орду". "Мені в оголошенні про фестиваль дуже сподобалася обіцянка-цяцянка для призерів про прокат в кінотеатрах та на топових європейських телеканалах. Сміявся". "Такі "галочкові" заходи - це заходи на кістках. Напускання туману "нормальності" у країні з "ненормальною" війною... І все заради розпилювання, розбазарювання грошей, які потрібні на фортифікаційні споруди і оснащення військових... При цьому навіть у війську є положення, згідно якого злочинний наказ дозволяється (!) НЕ виконувати... А тут, очевидно, хтось боїться втратити своє умовне положення умовного начальника... Ганьба!". "Аж не віриться що так відверто і нагло можна свій народ найо..ти. Це сюрреалізм якийсь,... як вони не бояться?". "Якщо до цього якось залучений Шон Пен, або навіть його фонд фінансує цей ярмарок марнославства, він має про це знати". "А хтось знає взагалі, де воно проходить?" - це тільки кілька коментарів. І пишуть їх, я так розумію, люди компетентні. А пост Ірини має тисячу лайків. Це 21 лютого. Але почала вона обурюватися ще 20 лютого. За цей день її публікація набрала 1200 лайків. Тут взагалі 73 поширення і 132 коментарі. Певно, саме висловлене авторкою тут стало причиною відправити сайт Держкіно на профілактичні роботи. Тобто, закрити його для того, щоб жодної інформації про перебіг організованого як "на пожежу" фестивалю не витекло у публічний простір. Бо для чого людям знати про те, що робиться за кулісами кіноіндустрії?

"Так цікаво, Держкіно оголосили появу нового кінофестивалю. Фестиваль позиціонує себе як перший в Україні національний фестиваль стрічок, знятих під час російсько-української війни. Серед організаторів/рок - продюсер Андрій Ногін ("Свінгери"), голова Держкіно Марина Кудерчук та інші їхні соратники/ці. Але я зараз поки що не про тих, хто біля керма.

Читаю умови. Дедлайн подачі фільмів до конкурсної програми - 22 лютого. А вже 23 лютого - відкриття фестивалю. А це як взагалі? Я такого ніколи в житті не бачив. Фільми ж потрібно подивитися, оцінити, зв'язатися з правовласниками, отримати від них потрібні матеріали тощо. Ну або можна не заморочуватися і мати вже заготовану наперед програму, а чисто для галочки написати, що фестиваль приймає фільми до конкурсної програми". Це цитата із допису Ірини. Оскільки вона поважна особа, то їй відповідає у коментарях один із організаторів Андрій Ногін:

"Шановна Ірино, дякую за інтерес. Підтримали ініціативу до 10 річчя початку війни і двох років повномасштабного вторгнення задля підтримки українських документальних фільмів та створення майданчика для суспільного діалогу про контент воєнного часу. Склад Оргкомітету та журі наразі опубліковано, базовий принцип - неупередженість.

Принциповим також є засади реалізації фестивалю за рахунок залучення 100% позабюджетного фінансування".

Говорити про якусь неупередженість не буду. Бо організація кінофестивалю за кілька днів - це вже викликає підозри. Цитувати коментарі теж не буду: вони надто різкі, досить грубі і вкрай "неупереджені". Те, що голова оргкомітету за кордоном, коментувати не варто. В сучасних умовах можна багатьма процесами керувати онлайн. Зауважу лишень, що пані Марина Кудерчук принципово не бачить ні публікацій про фестиваль, ні коментарів. Але засуджувати її дії чи висловлювати претензій не буду. Організаторка фестивалю не зобов'язана читати ці публікації. Бо ж вони не на офіційному сайті! А якісь соціальні мережі… Ну, то таке. Мало хто що може написати. Тим більше, офіційний сайт саме тепер не працює… Чисто випадковий збіг обставин.

Напевне, збігом можна пояснити і те, що відкривав фестиваль документального кіно ігровий фільм "Буча", довкола якого точилося немало дискусій. Причому в неостаточній режисерській версії, тож показ виявився закритим. Організатори фестивалю кажуть: мусили так зробити, щоб не порушувати конкурентних умов. Адже фільм-відкриття у конкурсі участі не бере. Ще більший подив викликає фільм-переможець Алана Бадоєва "Довга доба". Дійсно, емоційно складний і болючий фільм, адже його основу склали 200 годин телефонних відеохронік українців. Їхнього відчаю, жалю, ненависті і спротиву. Питання в іншому: зазвичай до конкурсних показів допускаються лише новинки, фільми, які доти в прокаті ще не були. Це одна з головних і суворих умов участі в будь-якому серйозному конкурсі. "Довга доба", натомість, лише 22-23 лютого, тобто до початку фестивалю, засвітилася у двох кінотеатрах у Києві, а ще у Львові та Одесі. 24 лютого, у день відкриття кінофесту, стрічку показали по "1+1 Україна" та вивісили у загальному доступі на ютубі.

Що тут скажеш? Непрофесійність, некомпетентність, відсутність стратегічного мислення - цими речами українців уже навряд чи можна здивувати. Усім все ясно. Не ясно - навіщо? Навіщо вливати шалені спонсорські кошти в подію, сплановану на коліні й організовану ябияк? Звісно, якщо це були дійсно спонсорські кошти, як про це звітують усі причетні.

×