"Золоті кольца не купляли. На них пенсії не хватило б"

 

83-річна Василина Панічевська вийшла заміж за сусіда

— Я сміливіша. Перша предложила Степану зійтися, бо він не наважився би. Сказала: "Ми обоє — самотні, а самому важко. Може б, ми ше зійшлися? Общим, купляємо кольца і йдемо брати шлюб". Він думав півроку. Таки согласився, — каже 83-річна Василина Панічевська із села Серафинці Городенківського району на Івано-Франківщині. 15 жовтня вийшла заміж за сусіда Степана Матійчика, 77 років.

Молодята вінчалися в місцевому храмі. На весілля запросили 16 гостей. Зійшлися родичі та сусіди.

— На Покрову висповідалися батюшці, а наступного дня побралися, — розповідає Василина Михайлівна. — Золоті кольца не брали. На них пенсії не хватило б. Купили дешевші — за 400 гривень. Стьопа одягнув вишиванку до світлого костюму. Я купила спідницю і светра. За дружку і дружбу пішли наші родичі. Весільне застілля влаштували вдома. Сама накрила стіл. Зарізала курку, зварила студинець. Купила ковбаси, зробила голубців, накришила салатів.

Раніше обоє були одружені. Василина Панічевська має доньку та двох онуків, Степан Матійчик — двох доньок, п'ять онуків і двох правнучок. Вони живуть окремо.

— Діти потішилися за нас, — каже Степан Михайлович. — Сказали, добре що зійшлися.

Після весілля подружжя оселилося в будинку Василини Михайлівни. Тримають кобилу, корову, свиней, кіз, курей, iндиків і гусей. Мають город.

— Доки Стьопа хазяйнує, я куховарю, — додає Василина Панічевська. — Чоловік у харчах невибагливий. Любить борщ, пироги, налисники та каші.

— Я у своєму будинку прописав товариша, — говорить Степан Михайлович. — Чо хата має пустувати? Хай живе до смерті. Він одинокий. Може, і собі яку дівку знайде. Мені ж жінка попалася роботяща. В церкву, гості чи на базар ходимо разом. Хочемо пожити подовше, щоб правнуків поженити. Слабувати немає коли. Лікарство — то наша робота. Он шатківницю купили, щоб капусту сікти.

З Василиною мені добре. Ще ні разу не сварилися. Вона навіть не дулася й не бурчала. На день народження обов'язково дарую їй квіти. Їду по них у район. Купляю рози чи хризантеми і пачку чоколяда.

Подаровані на весілля гроші подружжя не витрачає. Хочуть поїхати на відпочинок.

— Хотілося б десь віддихнути. Хоча б у санаторії, — каже Степан Михайлович.

"До діда чіплялися всякі молодиці"

— Василина і Степан як молодожони: цілуються, обіймаються. Рішили пожениться, шоб люди нічого не балакали, — каже сваха чоловіка 63-річна Леся Жугаєвич. — Раніше до діда чіплялися всякі молодиці. Він спокійний, добрий, не п'є і не курить. Але як тільки взнавали, що він у заповіті все майно завіщав онукам, то йшли додому. У нього хата новіша, ніж у баби. Але в неї гарні краєвиди, є пасовище. Вирішив переселитися до Василини. Вона — проворна жіночка. Я на 20 років молодша, але такої сили не маю. Обіцяла не заставляти діда робити, бо він не прудкий до хазяйства.

×