Киянка 32-річна Тетяна Ніколаєва два роки не може спати.
— Мене мучить дух ненародженої дитини, — говорить телефоном. — Два роки тому я завагітніла. Лікарі порадили зірвати вагітність, бо плід був поза маткою. Під час пологів я могла померти. Тиждень вагалась, але чоловік заставив піти на аборт.
Тетяна заміжня за водієм Леонідом, 34 роки. Має дитину від першого шлюбу.
— На аборт поїхала з подругою у п'ятницю, — схлипує в слухавку. — Після того все тіло боліло, вихідні я проплакала. Ходила до психолога, у церкві висповідалася, бо знала, що це гріх. З наступного тижня почала чути дитячий плач. У сусідів були малі діти. Чоловік нічого не чув, але заспокоював мене, що то вони плачуть. Щоночі я прокидалася в сльозах. Снилося, що по хмарах ходжу, намагаюсь зловити моє немовлятко. А воно утікає від мене, але руки простягає, махає. Беру його на ручки, а дівчинка перетворюється на ляльку. Досі сняться жахи. Ця дитинка мала народитися, а я їй життя вкоротила. Хочемо з чоловіком своє малятко, але поки що я завагітніти не можу.
— У давнину через аборт жінку відлучали від церкви на 20 років, — каже столичний біоенергетик Мирослав Олійник, 45 років. — Та, яка позбувається плода, повинна розуміти, що ненароджена дитина переслідуватиме її. І після смерті мати обов'язково зустрінеться з душами своїх убитих під час абортів дітей. Відмолити таке вбивство дуже важко. Моліться за упокій її душі, ставте свічки за ненародженого в церкві. Тоді снитися перестане. Чуєте плач — бо каєтеся у гріху. Жінки, які роблять аборти, розлучаються і залишаються самотніми.
3 
1
Коментарі