32-річна Галина Мирончук жбурляє у смітник букет червоних троянд біля загсу у Вінниці.
19 вересня тут має розлучитися з чоловіком 35-річним Андрієм. Прожили шість років у шлюбі. Заяву на розлучення подали у серпні.
— Усе почалося ще на весіллі, — згадує Галина. — Свекруха під час тосту проговорилася, що я забрала в неї найдорожче, і вона мені цього не пробачить. Після весілля переїхала до Андрієвих батьків у трикімнатну квартиру. Нам виділили кімнату. Свекруха постійно звинувачувала, що я неправильно утюжу, складаю речі та мию підлогу. Стала обзивати мене скотиною. За півроку я завагітніла. Старалася не виходити з кімнати, щоб свекруху не бачити.
Галина постійно оглядається, чи не чує нашої розмови її чоловік. Він неподалік говорить по телефону.
— Посварилися, коли я зварила їсти. Свекрусі борщ не сподобався, жбурнула каструлю в смітник. Верещала, що я — нездара, недостойна її сина. Через нерви в мене стався викидень. Тоді Андрій просив пробачення. Вирішили зняти квартиру подалі від його матері. Але Андрій продовжував її слухатися. Радиться, яке мило купити додому. Фінансові питання теж обговорює з нею. Навіть оці квіти приніс, бо йому мати сказала.
— Галя має багату уяву. Ніхто її не ображав, — Андрій Мирончук закурює "Кемел". — Просто одружилися ми по дурості. Були молоді. Галя подобалася, бо весела, компанійська. Але їсти зварити не вміє. В голові тільки гульки. Пиляла, що мало заробляю, але кольцо з брильянтом їй подарував. Коли сварилися, вона його кинула у вікно. Вона працює в кредитному відділі з віп-клієнтами, видає величезні суми. Мама каже, Галя неврівноважена, їй треба лікуватись.
Відповідає на телефонний дзвінок. На екрані написано "Мама".
— Мам, я ще не розлучився. Нема з чим вітати, — говорить по мобільному.
— Мама просила помиритися з Галею, — пояснює Андрій. — Я квіти приніс, а вона їх — у мусорник. Намагався поговорити, а вона губи надула.
Подружжя заходить у кабінет, де оформляють розлучення. Працівниці загсу перепитують, чи рішення остаточне. Чоловік і дружина разом кивають. За 15 хв. отримують паспорти з позначками про розлучення. Галина телефонує подружці. З нею мають увечері йти в ресторан. Від пропозиції попити каву з колишнім чоловіком відмовляється. Віддає йому золоту обручку.
— Щодня у Вінниці заяви на розлучення подають від п'яти до 12 пар, — розказує працівниця відділу розлучень 51-річна Наталія Філіпова. — Часто розлучаються подружжя, які прожили в шлюбі по 20 років. Приходили 60-річні. У підтримку привели дорослих внуків. Кажуть, що набридло жити разом. Дехто розриває шлюб, щоб оформити субсидію. Одні молоді в неділю розписалися, а в понеділок прийшли розводитися. Наречена з фінгалом. Минулого тижня свекруха з невісткою так билися, що потовкли вікно в загсі. Вона не хотіла, щоб та розлучалася з її сином. А син пив. Раз через чорний хід випускали жіночку після розлучення, бо чоловік їй погрожував, що вб'є.
Прийом триває до 13.00. Останніми приходять 45-річна Юлія Богданова та 50-річний Олександр. Працівниці загсу розпитують про причину розлучення. Подружжя нічого пояснювати не хоче. Пишуть заяву. Їм дається місяць на роздуми.
— Ми вже давно не живемо як подружжя, — розповідає Юлія. — Чоловіка з дому не виганятиму, але мені буде спокійніше, коли розлучимося.
17 
1
Коментарі
12