Колишній секретар ЦК компартії України Юрій Єльченко, 81 рік, живе у столиці на вул. Десятинній, неподалік Андріївського узвозу. Раніше в цьому будинку мешкав Володимир Щербицький. Зараз живуть Анатолій Зленко — перший міністр закордонних справ України, Віталій Масол — екс-голова ради міністрів УРСР.
— На четвертому поверсі, наді мною — квартира колишнього президента Леоніда Кравчука. Але він там не живе, мабуть, тільки прописаний, бо бачу його раз на рік, — Юрій Никифорович у костюмі зустрічає біля входу. Широкими сходами, встеленими килимовою доріжкою, заходимо на перший поверх. Тут просторий хол, колись був кінозал, більярдна. Зараз — кімнати для охорони й чергових, є ванна та кухня.
На інших чотирьох поверхах — вісім квартир.
— Хата в мене здоровенна, жилої площі 120 метрів. Коридор широченний, два туалети, гардеробна, — розповідає Юрій Єльченко. — Платимо майже 900 гривень. Це з пільгами, я "чорнобилець" першої категорії. 1986-го часто їздив у Чорнобиль. Організовував евакуацію мешканців.
У кімнаті відпочинку сідає за журнальний столик. У приміщенні з високою стелею є сейф, телевізор і диван. Дістає з дипломата фотоальбоми. На знімках він із космонавтом Юрієм Гагаріним: купаються, полюють фазанів, катаються на водних лижах.
— Із 1961-го по 1968-й я працював першим секретарем ЦК комсомолу України. Напередодні 12 квітня 1961-го подзвонив Сергій Павлов, перший секретар ЦК комсомолу Союзу. Ми дружили. Каже: "Юрча, приїжджай". Сидимо в нього з іншими членами бюро ЦК, без 5 хвилин перша година. Павлов вмикає приймач. Чуємо голос Левітана: "Сегодня с территории Советского Союза был успешно осуществлен запуск пилотируемого космического корабля "Восток-1" с человеком на борту. Пилотирует корабль старший лейтенант Юрий Гагарин". За кілька днів у приміщенні ЦК комсомолу ми познайомилися. Гагарін низенький, але не ліліпут. Коли мене йому представили, каже: "Одразу видно, що українець". Я важив 119 кг, а зараз 99.
ЦК мав будинок відпочинку під Москвою, в Передєлкіно. Там грали у волейбол, обідали, чарку випивали. Гагарін поводився скромно: ніяких супроводжуючих няньок, хазяйок, охорони. Багато говорив про хімію, літературу, мистецтво, був дуже начитаний. Часто приїжджав до Києва. Бував у нас удома, обідав. Навчив мою дружину кататися на водних лижах.
Позаминулого року був у Москві, відвідував удову Павлова. Вона, мабуть, попередила старшу доньку Гагаріна — Галю, і та прийшла із сином. Вона керує музеєм у Кремлі. Мені розказували, що в Кремлі було достобіса всяких музеїв — ікон, меблів, партійної документації. Коли туди приїхав Путін, один із них очолювала Галина. Він сказав: "Я знаю, що ви донька Юрія Олексійовича". Через тиждень всі музеї об"єднали в один, і Галя стала директором.
Сина Єльченка — Володимира недавно призначили послом України в Росії.
— Маю онуку Олю, в яку я закоханий безмежно. Вже їй пора заміж, тому — скільки їй років, не скажу. Називає мене "дєда Юра". Із дружиною живемо вдвох. У неї французьке ім"я, теща прочитала французький роман, де головну героїню звали Альбіна.
Щороку бере путівки в один із санаторіїв Верховної Ради, здебільшого в Ялту.
— За певну плату в Кончі-Заспі за мною зберігається дача. Машини не маю, був "жигульонок", але продав, бо переніс сердечну операцію. Лікарі сказали, що горілку треба пити, розбавлену навпіл із водою. П"ю, як усі, але хмелію менше, — сміється.
Через будинок проходимо на задній двір. Тут припарковано кілька машин, у кутку біля огорожі дерев"яна сторожка. Залишилася з часів Щербицького. У ній сидів охоронець і тримали корм для голубів. Щербицький був голуб"ятником.
— Коли я був першим секретарем Київського міськкому партії, мені доповідали про кожну калюжу в столиці. Якось під час одного з обідів почали закидати про якусь яму. А Щербицький каже: "Люди, майте совість, дайте йому хоч борщ доїсти". 16 лютого він помер, а 17 — у нього день народження. Ми щороку буваємо на могилі на Байковому цвинтарі. Завжди випускаємо голубів, яких він любив.
2 
1
Коментарі