"Куди ж піде той мужчина, який не має жінки?" — поправляє темні окуляри 52-річна Світлана Яворська з Івано-Франківська. Упродовж 29 років вона працює повією на автозаправці. Хоче, щоб проституцію узаконили.
Жінка працює сама, без сутенерів. У Калуші закінчила будівельне училище, кілька років працювала на заводі "Автоливмаш".
— У мене батько з Вінниці, я там була офіціанткою, — розповідає Світлана. Розмовляємо на вулиці. Жінка не знімає темних окулярів. Одягнена в чорні вузькі шорти, блискучу куртку. Під нею червона кофта з глибоким вирізом. Каже, що була заміжня.
— Перший чоловік був воєнним, закінчив академію імені Фрунзе в Москві. Помер шість років тому. Ми давно не жили разом. Донька Аня — на Кавказі. Торгує шкірою на базарі. Онук Толік, йому 16 років, після восьмого класу пішов у суворівське училище. Височезний, плечі широкі, майстер спорту з айкідо.
Жінка каже, що заробляє гроші на квартиру для себе і сім"ї молодшої сестри Уляни.
— Працюю з презервативом, найбільше боюся грибків, — ділиться. — А інші дівчата роблять так, як скаже клієнт. Здоров"я важливіше за гроші. Раз на рік здаю аналізи на СНІД, сифіліс.
За її словами, середній вік клієнтів 25–30 років. Залишати роботу не збирається:
Працюю з презервативом, найбільше боюся грибків
— Люблю добре поїсти, одягтися, посидіти в шумних компаніях. А де ще гроші зароблю? Мені французькі духи дарують, косметику. Замуж можу вийти хоч зараз, але не хочу. Усіх чоловіків постріляла б. Кажуть: "Жінка — підстілка!". А чоловіки не кращі, бо зраджують. Дивлюсь: має дружину, дітей. Чого тобі, чоловіче, ще треба? Чого йдеш до старої баби?
За годину Світлана бере 300 грн, менше часу коштує 100 грн.
— Як підходять до мене молоді дівчатка, я їх проганяю, — крутить срібні персні на пальцях. — Кажу: "Шуруй звідси, як не хочеш, щоб тебе все місто знало". Малоліткам ще життя можна поміняти, а я вже пенсіонерка.
Світлана Яворська три роки працювала в борделі німецького міста Гамбург. Улаштувалася туди через сутенерів із Молдови.
— Робочий день був дванадцять годин, з десятої ранку, — згадує жінка. — Ішли у бар, щоб більше заробити. Якщо клієнт угощав шампанським за 300 марок, то заклад повертав половину заплачених за нього грошей. Але німці та поляки жадні, а наших не траплялося. Якби вернути десять років назад, поїхала б знову. А тепер там із нашою сестрою не рахуються. Везуть дівчат, продають. Коли тікають — віддають туркам чи арабам у рабство.
Яворська мешкає у 3-кімнатній квартирі з 43-річною сестрою і двома племінниками. Сестра працює санітаркою в лікарні, заробляє 400 грн на місяць.
— Хочу племінників на ноги поставити, пороблю ще три роки, — ділиться Світлана. — А тоді піду на пенсію.
6 
35413
Коментарі