Сім"я з дитиною живе в кімнаті для консьєржів

 

30-річний Євген Сицинський живе в кімнаті для консьєржів на вулиці Заболотного в Києві. Разом із ним у мешкають 34-річна Олена Ржавська та їхня півторарічна донька Анна. Чоловік працює  консьєржем.  

Синицький стоїть перед під"їздом, курить сигарету "Честер". Із каптьорки лунає дитячий плач.

— Аня проснулась, — каже Євген. Гасить у попільничці сигарету і запрошує до кімнати. Під ногами старий магнітофон, радіоприймач. На столі — напіврозібраний телевізор і банки з-під кави. На старому кріслі сплять коти Білобрисік і Чорнопунька.

У дитячому ліжечку грається білява Аня. За дівчинкою наглядає Олена.  Євген приносить табуретку, але її ніде поставити. Олена розсуває шторки, сідає з дитиною на старий диван.

— Дві зими тут перезимували, — розказує. — Коли переїжджали, Ані три місяці було.

Євген розповідає, що познайомилися вони влітку 2004-го на Деміївському ринку. Ішов обідати, а Олена з подругою шукала, де можна перекусити.

— До Києва я приїхала на заробітки з Краматорська, на Донеччині, — розповідає жінка. — При собі мала косметичку і кілька речей, щоб перевдягтися. Півтора тижня ночували з подругою Мариною на вокзалі. Вдавали, ніби очікуємо потяг. А вдень продавали на ринку штучний товар, увесь по 50 копійок.

— На березі озера за ВДНГ спали, — згадує чоловік. — На одіяло лягали, одіялом вкривалися, поруч вогнище розпалювали. І в підвалі жили, на корточках дрімали.

— Пляшки збирали, — поправляє жінка хвостика дитині. — Знайду і зву Женю. Відвертаюся, а він піднімає швиденько. Коли нічого їсти, курила. І зараз голодна курю.

Євген щось шукає на полиці, не встаючи зі стільця.

— Ми не бомжі, у нас прописка є, — показує у паспорті штамп із  вулицею Касіяна. Розповідає, що раніше жив у трикімнатній квартирі разом із сестрою Наталею. Вона привела вірменина Вартана. Євген каже, то Вартан його принижував, бив.

Коли нічого їсти, курила

— Коли хотів забрати паспорт, я утік, — зітхає чоловік. — Мать моя — героїня, сімох дітей народила. Мені квартира положена. В 1991-му я був 123-й у черзі на житло, а в зараз — уже 205-й.

Олена пускає для Ані мильні бульбашки. Розповідає, що має будинок у Краматорську. Він стоїть порожній. Але переїздити туди жінка не хоче.

У вікно просовується сива голова у картузі.

— Зробив? — запитує у Синицького старий чоловік.

— Ще нє, дєдушка. Пізніше приходьте, — чемно відповідає Євген. Пояснює, що ремонтує телевізори, магнітофони.

— Зайві алюміній і мідь здаю. Штуку-півтори за місяць маю. Я — чоловік неп"ющий. Недавно ще влаштувався різноробом на будівництві, — хвалиться.

Помічаю у Євгена на шиї довгий білий рубець.

— У консьєржці на вулиці Якубовського хотіли гроші забрати, — розповідає. — Лєску на шию накинули. Душили втрьох. Грошей не знайшли. Крові багато було, але в лікарню не звертався. Само зажило. Одягав светри з довгим горлом. Півтора місяця хрюкав. Лєні казав, що горло болить. Вона тоді з малою в лікарні лежала.

Дитина проситься на вулицю. Євген телефонує кумові Сашку, аби наглянув там за малою.

— Нам півбудинку допомагає, — каже Олена. — Оксана, кума, дала грошей на чай для схуднення, щоб я могла носити речі з гуманітарної допомоги. А я кросівки Жені купила.

Євген задоволено витягує ногу в сірому кросівку з цупкої тканини. Відсьорбує холодну каву і відкриває паперову папку.

— Лишилася з помаранчевої революції, — показує перепустку в табір, мандат спостерігача на виборах. — Десь ще грамоти були, не знайду зараз. Я в Українському домі прибирав. По вісімдесят мішків сміття за день виносили. А Лєна хлопців на роботу набирала.

Порившись у паперах, Євген простягає пом"ятий аркуш з підписом мера Леоніда Черновецького.

— Ще я громадський помічник Черновецького, — хвалиться. — Можу без черги до мера потрапити.

Грошей на дитину Євген і Олена не отримують. Старша донька жінки, 11-річна Настя живе з батьком у Краматорську.

Євген лізе під стіл, дістає чорний черевик. Витирає з нього пилюку.

— На весілля купив, за сорок гривень, — хвалиться. — На ринку такі вісімдесят коштують.

Коли відбудеться весілля, пара ще не знає.

1973, 12 лютого — Олена Ржавська народилася в Краматорську на Донеччині; мати покинула дівчинку бабусі й виїхала до Туркменістану
1976, 4 листопада — в Києві в родині музикантів народився Євген  Сицинський
1995 — Олена народила доньку Настю; дівчинка живе з батьком у Краматорську
1998 — Євген пішов із дому
2004, 22 серпня — познайомився з Оленою
2004, 12 листопада — оселилися в під"їзді на вул. Заболотного 
2005, 12 вересня — в пологовому будинку N4 Олена в присутності Євгена народила доньку Анну

×