Народжу нового!

Веселій, міцно збитій білявці Олені Сироїд тридцять три. Має четверо дітей, усі від різних батьків. Мешкає в Москаленках — одному з віддалених сіл Богуславського району Київщини. Її старшому, Сашкові, нині — 10, Оксані — 8, Яшкові — 6 років.

Опікувалися дітьми баба та дід, доки той не помер. Сашко, Оксана та Яша фактично опинилися на вулиці. Ходили від хати до хати, просили їсти. Приймали їх неохоче, навіть родичі. Діти брудні, завошивлені, з висипами. Зрештою, у них була матір.
— Дітей в Олени ми відібрали, — розповів голова сільради Валентин Муравйов. — Дуже вони потерпали, особливо взимку.
Суд задовольнив клопотання голови сільради про позбавлення жінки материнських прав. Дітей віддали до Богуславського дитбудинку.

Батько Сашка сів за зґвалтування дівчини
з сусіднього села

Тим часом Олена познайомилася з Валентином Сироїдом, 47 років. На той час жінка була вагітною. Валентин, хоч і неодноразово засуджений, учинив як джентльмен — заплющив на це очі. Він працював, мав будинок у Богуславі. Олена ж мріяла перебратися до міста.

Узимку 2003-го у неї народився син Сергій. Та з пологового будинку Сироїди його не забрали. Судовий позов про позбавлення Олени материнських прав подала Оксана Калінська — "кураторка" неповнолітніх Богуславської райдержадміністрації. Саме вона раніше оформляла трьох Олениних дітей до дитбудинку.

У суді на Калінську чекав сюрприз. Олена прийшла не сама, а з чоловіком і немовлям. То було вже п"яте її дитя — Вероніка, котра народилася після Сергійка. Батьки пред"явили дитину суддям як доказ міцності їхньої сім"ї. А ще прихопили Сергієву метрику. Раніше в ній навпроти графи "батько" стояв прочерк. Тепер там з"явився запис "Валентин Сироїд".

Це подіяло, й Олені залишили її півторарічного хлопчика.

У Богуславі їй казали в очі: "Краще б він убив тебе"

Одного березневого вечора Валентин прийшов з роботи п"яний. Сергійко його дратував — плакав, не просився на горщик. Олена не встигла приготувати вечерю.

Сварка між чоловіком і жінкою переросла в бійку. Малий заходився криком. Сироїд ухопив його за сорочечку, розкрутив і шпурнув об стінку, у куток...

Олена заспокоїла малого і вклала спати. Дитина була синя. Підійшла до малого аж під вечір наступного дня — хотіла перевдягти порвану чоловіком сорочку. Сергійко був ще живий, але жовтий — при смерті. Сусідка Олена Франчук викликала швидку. Не приходячи до тями, хлопчик помер у лікарні.

Валентина заарештували. До камери попереднього ув"язнення потрапила й мати. А Вероніку відправили до райлікарні. За кілька днів Олену відпустили — треба було поховати хлопчика.

На суді Валентин не визнав своєї вини. Свідок Тетяна Бурбан розповіла, що наприкінці зими її чоловік приніс закривавленого сина Сироїдів з вивернутою рукою. Сергій провів у Бурбанів три дні. Грався, називав їх дідом і бабою. Прийшов по нього сам Валентин. Хлопчик впав в істерику: хапав Тетяну Петрівну за руки, не хотів додому. Її чоловік, Микола Семенович, відніс його до Сироїдів на руках. За тиждень Сергійка не стало.

Суд визнав, що Валентин Сироїд, 1958 року народження, винен у спричиненні "умисно та способом, що мав характер особливого мучення, численних тілесних ушкоджень, які стали причиною смерті неповнолітнього Сергія Сироїда".

Валентинові дали сім років. Олена повернулася в Москаленки. У Богуславі їй казали в очі: "Краще б він убив тебе".

За кілька місяців вона знову вийшла заміж. Вероніка залишилася в лікарні. Їй скоро рік. Оксана Калінська знову готує документи на позбавлення Олени материнських прав.

Сироїд бив дочку, як курку щипану

Матір Олени Марію ми застали на городі. Вона сиділа на землі, простягнувши попухлі ноги, хустка збилася із сивого волосся. Не може ходити, тож риє землю коло себе і складає городину в купи. Присідаємо коло баби Маші.

— Четверо виростила, — розповідає. — Галя, найстарша, в Одесі. А Славік і Микола тут. Микола — моя защита і помощнік, а в Славіка хоч і є квартира, та він нікудишній. Жінка його вигнала.

Баба Маша хвалить покійного чоловіка:

— Лєнчині діти мене мамою кликали, а його — татом. Якось Сашко гука: "Мамо, дай молока". А я — попроси в тата. Хлопець до нього, а дід — помер. З чоловіками Лєні не везло, — сумує баба. — Той Сироїд — ірод, хай би він і не народився. Бив дочку, як курку щипану...

Баба Марія, здається, єдина, хто ще пам"ятає Сергійка. Плаче:

— Не можу забути, як те дитятко рученятка склало в домовині. Не віддавайте Лєнці доньку, — просить. — Краще буду по сотні гривень доплачувати державі!

При вході до Богуславського дитбудинку "Оберіг" немає сторожа — тут лише свої. Заступник директора Ірина Ігнатенко знайомить мене з дітьми. П"ятикласник Сашко засмаглий, наче кіногерой, — щойно з Італії. Худенький і вертлявий Яшко пішов до першого класу. Оксана — другокласниця, у білій блузі з величезним комірцем. Розповідає про "італійську маму":

— У мами Анжели немає дітей. Тому нас і здали в Італію. Уявляєте, вони з татом Саторе пригощали мене восьминогами!

Старші діти знають про трагічну долю братика, але не пам"ятають його. Бачили лише раз, коли ходили в гості до мами.

У мене 80 кілограмів, а в нього — 60 з ботінками!

— Олена якось приходила, — згадала пані Ірина. — І вона, і Сироїд — п"яні. Просили відпустити дітей на день. Діти не хотіли йти... Мабуть, боялися незнайомого дядька. А мамі зраділи.

Сама Олена про трьох старших дітей у розмові зі мною не згадала. Просила лише, аби залишили Вероніку.

— Новий чоловік не б"є? — питаю.

Олена білозубо сміється.

— У мене 80 кілограмів, а в нього — 60 з ботінками!

Усе село знає, що вона невдовзі стане мамою. Уже вшосте.

У сільраді клянуться, що вісім тисяч гривень за новонародженого Олені не дадуть.

×