"Росіяни захопили місто. Людей убивають"

 

— Люди с колорадскими лентами ходят по городу гордо. А те, кто выступает за единую Украину, молчат и боятся открыто высказать свое мнение. Ведь автоматы есть только у первых, — розповідає по телефону 29-річна Надія зі Слов'янська на Донеччині. Прізвища не називає:

— Можуть знайти, а ризикувати дітьми не хочу.

Вона у декретній відпустці. Виховує 5-річну доньку і 6-місячного сина.

— Садочок, у який ходить мала, — за 200 метрів від будівлі СБУ. Коли її захопили терористи (12 квітня. — "ГПУ"), садочок закрили. На початку минулого тижня подзвонила вихователька і сказала, що дітей можна приводити. Я не ризикнула. Спокійніше, коли мала поруч. А сусідка сина відвела, тому що треба було на роботу. Ввечері розказує: "У черговій групі всього 10 дітей було. Увесь день як на голках сиділа. Щогодини виховательці дзвонила, питала, як у них справи". Наступного дня сусідка написала заяву на відпустку. Поки що сидить удома.

Лише кілька разів виводила своїх дітей на вулицю, — продовжує Надія. — Вдень, коли надворі тепло, кладу сина спати на балконі, щоб хоч трохи подихав свіжим повітрям. На вихідних міцно спав, бо було тихо. А в понеділок зранку від траси Київ — Довжанське в районі БЗС (бензозаправочна станція. — "ГПУ") було чути постріли і навіть вибухи. В місті всі говорять, що терористам підійшло підкріплення з Криму. Чоловік бачив новоприбулих. Говорить, схожі на чеченців.

34-річний Олексій до захоплення Слов'янська сепаратистами встановлював вікна і двері у магазині в центрі міста. Тепер підробляє електрозварником.

— Магазини і банки в центрі міста закрилися, бо вже кілька точок пограбували мародери, — говорить Надія. — Винних так і не знайшли. Підприємці не хочуть ризикувати, бо таке з кожним може статися. А звернутися нема до кого — міліція наче й патрулює місто, але це лише показове. Насправді мирним жителям нічим не допомагають. Чоловік без роботи, інколи на шабашках підробляє — то 100, то 50 гривень додому принесе. А так поки що живемо на дитячі гроші. По продукти доводиться вибиратися на околиці. Великі супермаркети там продовжують працювати. По покупки ходить чоловік. За раз затарюється на тиждень. Проблем із продуктами немає, лише на вихідних два дні не привозили хліба. Після цього люди почали торбами носити їжу із супермаркетів. Оце в неділю сиділа на балконі, а сусідка з чоловіком чотири рази підряд у магазин бігали. Кожен тягнув по дві повні сумки. Сусідка й мені кричала: "Надюшка, і ви запасайтеся. А то скоро в магазинах нічого не залишиться". Та ми великих запасів ­зробити не можемо — немає грошей.

Громадський транспорт взагалі не працює. Таксисти теж бояться виїжджати на роботу. Якщо когось і знайдеш, то просить удвічі-утричі більше, ніж місяць тому. Чоловік має машину, але не їздить. По-перше, важко, бо барикади стоять через кожні 20 метрів. А по-друге, боїться, що відберуть. У трьох сусідів терористи забрали авто. Одне спалили і поставили біля барикади, а два інші використовують у своїх цілях. Позаминулого тижня чоловік їздив у магазин на мотоциклі. Як повертався, на одній із барикад його зупинили двоє. Один сказав: "Хороший мотоцикл, может, мы покатаемся?" Та Льоша встигнув вивернути кермо і швидко газонути. Коли приїхав додому, руки трусилися. Найбільше боявся, що почнуть стріляти у спину.

Надія перепрошує. Говорить, телефонують родичі з Росії. За кілька хвилин про­довжуємо розмову.

— Дзвонила тітка із Краснодара. Стомилася пояснювати їй ситуацію в нашому місті. Ніяк не може повірити тому, що бачу на власні очі. Натомість вірить своєму Кисельову (Дмитро Кисельов — російський телеведучий, якого називають головним пропагандистом Кремля. — "ГПУ"). 15 років мене не бачила, не дзвонила і не писала. А це об'явилася. Мало не щодня телефонує. Каже: "Я навіть вас пропишу, щоб ви могли російське громадянство отримати". Скоро не витримаю, попрошу ці дзвінки припинити. Вчора зі свекрухою посварилася. Вона в Луганську. Телефоную і кажу: "Росіяни захопили місто. Людей убивають". Відповідає: "А ви їхні паспорти бачили? Вони не росіяни, а ваші — зі Слов'янська". Насправді наших там і близько немає.

У Краматорську буханка хліба подорожчала з 4,5 до семи гривень

— В Краматорске магазинов очень мало работает. Не голодаем, но хлеба нет несколько дней, — каже місцева студентка 23-річна Ірина. — Люди купують переважно кефір, молоко, борошно, цукор, м'ясні вироби і яйця. Ціни на ці продукти виросли майже вдвічі. Буханка хліба подорожчала з 4,5 до 7 гривень, борошно — з 3 до 6. У місті багато випадків мародерства. На днях пограбували магазин дитячих іграшок. Розбили вітрини, винесли касу й іграшкові пістолети.

Ірина навчається у Краматорську в Донбаській державній машинобудівній академії. Там заняття скасували до 12 травня.

— Така сама ситуація у школах і дитячих садках Краматорська. Якби цього й не зробили, на заняття вчасно добратися все одно ніхто б не зміг, бо громадський транспорт не працює. Недавно мама викликала таксі, щоб з роботи доїхати додому. Замість 40 гривень таксист попросив 60. Тепер вона добирається пішки. Виходить о 5.30, бо за годину треба бути на місці. Батько їздить на роботу велосипедом.

×