Робінзон Крузо шукає дівчину на сайті знайомств

Австралієць 67-річний Девід Ґлешін 20 років живе на безлюдному острові Відновлення біля берегів Австралії. Девід — колишній бізнесмен із Сіднея. 1987 року він втратив 6,5 млн фунтів стерлінгів на фондовому ринку. Після повторного банкрутства 1993-го з дружиною Елізабет і сином Джеком здав в оренду свій двоповерховий будинок і поселився на острові.

— У дитинстві я ріс на березі океану і завжди мріяв жити на острові, — каже Девід. — Спочатку все було цікаво, але дружина не витримала й півроку. Їй набридло острівне життя, і вона повернулася до Сіднея, забравши сина. Я залишився на острові сам, але жодного разу про це не пошкодував. Майже все, що потрібно для щастя, я маю. Живу усамітнено і спокійно. Найгірше — нема з ким поділитися думками та винаходами.

Ґлешін їсть усе, що дає природа — ловить рибу і крабів, збирає кокосові горіхи. Продукти возить тачкою. Вечорами гріється біля багаття, грає на гітарі. Він запустив довгу білу бороду. Волосся підстригає кожні два місяці. Для ночівлі з дощок обладнав будинок на 10 кв. м. Ходить у трусах, миється в океані. Девід не вважає себе відлюдником. Він — комунікабельний, не сторониться спілкування.

— Часто на острів висаджуються яхтсмени, мандрівники, туристи. Я завжди охоче з ними спілкуюся, пригощаю. Мене називають Робінзоном Крузо ХХІ століття. Вирощую овочі, варю пиво й навіть торгую цінними паперами в інтернеті. Для ноутбука встановив сонячні панелі, що постачають електричну енергію. Жити тут безпечно — немає диких звірів, не зустрінеш агресивних людей. Ніхто тебе не обікраде і не вб'є.

Щовечора Девід виходить в інтернет, щоб перевірити сайт знайомств. Там він залишив заявку, що шукає свою П'ятницю для життя на безлюдному острові.

— Відгукнулися багато жінок, які хочуть стосунків зі мною, але ніхто не наважується скласти мені компанію. Усі звикли до цивілізації, до гамбургерів і пепсі-коли. Їх важко спокусити кокосом чи бананами. Щоб вони зрозуміли, наскільки критичне моє становище, я виставив на сайті фото з гумовою жінкою. Зараз вона — мій єдиний розрадник. Іноді стає так самотньо, що прошу Бога, аби викинув на берег якусь русалку. Друзі для випивки мені не потрібні, хоча часто пишуть чоловіки, ласі до цього. Якщо захочу напитися, вип'ю трохи пива. Компанія для цього не потрібна.

Один яхтсмен подарував Девіду собаку Квазі.

— Це мій єдиний постійний компаньйон. Але іноді навіть йому стає так сумно, що він безупинно виє, коли заходить сонце.

Влада австралійського міста Квінсленд здала Девіду третину острова, площею 1,53 га, в оренду за 13 тис. фунтів стерлінгів — 170 тис. грн на рік, та за умови, що він облаштує на острові туристичну базу. Спеціально для цих потреб Ґлешін із партнерами започаткував будівельну компанію. Контракт підписали на 43 роки. Для будівництва інвесторам було потрібно менш як 131 тис. фунтів стерлінгів. Але нічого не звели. Влада намагається виселити Девіда з острова з 2000 року, а землю повернути державі.

— Я планую оскаржити це рішення в суді. Острів мій, бо я його дослідив і підтримую на ньому чистоту. За оренду плачу справно. Будуватися почну, коли знайду хороших спонсорів. Якщо мене змусять покинути острів, поняття не маю, що робитиму далі. Живу сьогоднішнім днем. Завтра мене вже може не бути. Я обрав острів Відновлення, бо він урятував життя не тільки мені. 1789 року на британському кораблі "Баунті" збунтувався екіпаж під час експедиції за хлібними деревами в Тихому океані. Бунтівники посадили капітана корабля Вільяма Блая і лояльних до нього людей у шлюпку й відправили у відкритий океан. За півмісяця екіпаж шлюпки висадився на острові, де знайшли фрукти, устриці та воду. Їм удалося відновити сили і не померти від спраги й голоду. Вільям Блай на честь дивовижного порятунку дав острову назву — Відновлення.

×