Півтора року тому 31-річна Ірина КУПКА з Дніпра випала з вікна 10-го поверху будинку в Івано-Франківську, де орендувала квартиру. Отримала травми внутрішніх органів, перелом поперекових хребців і крижової кістки. Пересувається в інвалідному візку. Постійно відчуває сильний біль.
— Того дня курила на балконі. Не втрималася і випала з вікна, — розповідає Ірина Купка. — Пережила клінічну смерть. Бачила власне тіло і людей, які юрмилися навколо. Коли розплющила очі, побачила лікаря. Сказала: "Рятуйте мене". І відключилася.
Жінка перенесла кілька операцій. На вулиці пересувається в інвалідному візку, у квартирі — за допомогою ортопедичної палиці. Щоб стати на ноги, їй потрібна ще одна операція. Її вартість — 50 тис. грн. Така ж сума треба на реабілітацію.
— Після лікування Ірина 10 місяців жила в хостелі, бо свого помешкання не має, — розповідає франківчанка Ореста Возняк, 34 роки. Вона — координаторка освітньо-благодійного проекту "Янголи поруч". — Хоч прикута до інвалідного візка, обходить себе сама. Готує, прибирає, їздить за покупками. Та власник хостелу вирішив її виселити. Через сильні знеболювальні в Ірини буває депресія. Коли робить перерву у прийомі ліків, кричить від болю.
Небайдужі допомогли жінці знайти житло. За оренду квартири віддають 2,5 тис. грн у місяць.
— Ірина — майстер по роботі із сусальним золотом, — говорить Возняк. — Раніше розмальовувала храми, золотила іконостаси, реставрувала ікони у Криму, потім — в Івано-Франківську. Тепер працювати не може. Від держави отримує лише пенсію по інвалідності — 1,5 тисячі гривень. Але цих грошей навіть на харчування не вистачає. На п'ять днів на знеболювальні, та побутові речі Ірині потрібно 500–600 гривень. За квартиру вже маємо 4 тисячі боргу. Через те, що вона прописана у Дніпрі, її неможливо влаштувати ні в Івано-Франківський геріатричний пансіонат, ні в хоспіс. Та й вона не хоче туди, бо має досвід життя в інтернаті.
Близьких родичів у Ірини Купки немає. Виховувалася у школі-інтернаті. У професійно-технічному училищі отримала фах майстра по роботі з сусальним золотом. Офіційно одружена. Має доньку 7-річну Ангеліну. Дівчинка ходить до першого класу. Живе з батьками чоловіка.
— Після трагедії він відмовився від Ірини, хоч досі не розлучився, — каже Ореста Возняк. — Ангеліна не знає, що сталося з її матір'ю. Думає, що поїхала на роботу. Ірина живе заради дитини. Не хоче, аби дочка бачила її у візку. Регулярно спілкується із нею телефоном.
Допомогти зібрати кошти на операцію Ірині Купці можна, переказавши гроші на картку Приватбанку 4731 2191 1106 6183 (отримувач — Ореста Возняк).
3 
1
Коментарі