"Дитина два тижні була мертвою"

 

— Не знаю, як жити без сина. Чоловік відмовляється повернути малого в Україну. Каже, що закрив у хаті й не пускає до школи — на зло мені, — розповідає 36-річна Юлія Стрільчук із Вінниці.

Тиждень тому жінка повернулася з Іраку. Чоловік Мухамед Салман відібрав у неї сина 6-річного Нура. Дружину без документів та грошей вигнав.

— Із Мухамедом одружені вісім років. Він вчився на фармацевта у Вінниці. Тут познайомилися й одружилися. Народився син Нур. Коли йому виповнився рік, поїхали в Багдад. Поселилися разом із родиною чоловіка. Він має три тітки, дві сестри, бабу і брата. Всі живуть в одній хаті.

Перші роки все було добре. Конфлікти почалися, коли відмовилася жити за їхніми законами. Набридло сидіти в чотирьох стінах. Саму не пускали навіть на вулицю. Сварилася з чоловіком, що так жити не можу. Через це його тітки мене незлюбили. Стали обзивати повією, дійшло до побоїв. Мухамед став на їхній бік. Також почав піднімати руку. Забрала сина і втекла в Україну.

Помирилися, коли приїхав у Вінницю закінчити навчання. Думала, він виправився. Повернулася з ним до Іраку. Там завагітніла вдруге. Це роздратувало Мухамеда. Сказав, що не хоче другої дитини. Скаржився, що на неї доведеться витрачати гроші. Зривав злість кулаками. На другому місяці почалася кровотеча, підскочила температура. Три дні ридала, без сил лежала в ліжку. Родичі відмовлялися везти в лікарню, сміялися. Чоловік сказав: "Здихай, грошей на тебе немає". До лікаря погодився відвезти на четвертий день. Виявилося, дитина два тижні була мертвою.

— Тоді вдруге втекла в Україну. Думала, нізащо не повернуся. А місяць назад чоловік знову вмовляв не подавати на розлучення. Молив його пробачити, обіцяв зняти квартиру й жити окремо. Здуру погодилася, — говорить Юлія.

— Спочатку все було добре. Познайомилася з українкою, в якої чоловік також з Іраку. Запропонувала мені роботу в своєму манікюрному салоні. Тітки Мухамеда заборонили. Кричали, що там працюють тільки проститутки, змушували обірвати з дівчатами всі контакти. Тайкома пішла, щоб вибачитися й відмовитися від пропозиції. Була відсутня 40 хвилин. За цей час тітки дізналися, що не послухала їх. Змінили замок в орендованій квартирі, забрали всі мої гроші, документи і сховали сина. Сказали: "Тепер Нур належить нам". Самі не можуть мати дітей.

Коли спитала, за що таке зробили, накинулися з кулаками. Забрали телефон, обручки, зірвали з шиї золотий ланцюжок. Почали душити. Я просила віддати сина. Під будинком дочекалася чоловіка. Він став на бік родичів. Вигнав на вулицю з пустими руками — в шльопанцях, футболці й штанах. Іти в поліцію боялася. Без документів мене могли кинути за ґрати. Чоловікові родичі — адвокати та юристи. У них все "схвачено". Тому звернулася за допомогою в посольство.

У посольство зразу не пустили. Сказали, консула немає на місці. Чекала його цілу ніч на вулиці, спала на асфальті.

На другий день побачила консула. Роздратовано запитав, чого від нього хочу. Пояснила, що чоловік відібрав сина. Кажу: "Я українка, а ви представляєте нашу державу. До кого мені ще йти". А він: "У тебе немає документів, яка ти українка. Іди в поліцію". Допомогу запропонував лише перекладач Алі. Повіз своєю машиною писати заяву у відділок. Консул сказав назад мене не привозити, бо тут не гуртожиток.

— Замість того, щоб нас прийняти, сиділи і сміялися. Написати заяву вдалося через чотири години, — згадує Юлія. — Потім Алі відвіз мене в притулок для жінок. Там уже були три арабки, в яких теж забрали дітей і вигнали на вулицю. Живуть там не один місяць. Я рознервувалася ще більше. У той момент не хотілося жити. Ножем порізала собі руки. У посольстві домовилися, щоб мене без документів переправили в Україну, хоч відмовлялася їхати. Перекладач Алі за свої гроші купив квиток, ще 100 доларів дав на дорогу. Посол теж вручив 50 доларів.

У посольстві зараз розбираються в моїй справі. Не можу найняти адвоката. Всі гроші пішли на лікування через нервовий зрив і викидень. Намагаюся вмовити чоловіка віддати сина. Сам каже, що йому не потрібен Нур. Тримає малого в себе на зло мені.

"Рішення українського суду не гарантує повернення дитини"

— Ситуація складна, бо Нур Салман має два громадянства — українське та іракське. Мама привезла його добровільно, — говорить посол України в Іраку 33-річний Віктор Недопас. — Намагаємося повернути жінці український паспорт. Вимагаємо від поліції інформацію про стан розгляду поданої нею заяви. Посольство сприятиме передачі до правоохоронних органів Іраку рішення українського суду, якщо Юлія Стрільчук судитиметься з цього питання.

За українським сімейним кодексом, батьки самостійно вибирають місце проживання дитини, яка не досягла 10 років. Якщо не можуть домовитися, цим займаються органи опіки або суд.

— Процес може затягнутися. Український суд повинен залучити до процесу іракський, — каже адвокат Андрій Турій. — Рішення українського суду не гарантує повернення дитини матері. Існує можливість, що чоловік Юлії вже почав судовий процес у Багдаді щодо визначення місця проживання сина. Зараз необхідні консультації матері з іракськими адвокатами. Вони можуть оцінити ситуацію більш професійно.

×