"Маємо проблеми з доньками, — пише Олексій Васильович із Полтавщини. — Старша Наташа виховує трьох дітей. Двоє синів у неї від першого шлюбу. Від другого чоловіка має доньку. Все було добре, доки Наташа не поїхала на курорт і не знайшла коханця. Після цього подала на розвод. Сім'я розпалася. Ми надіємося, що колись вона повернеться до чоловіка Анатолія. Молодшу дочку звати Алла. З чоловіком виховують сина Арсенія. Життя не клеїться. То розходяться, то знову сходяться".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото Наталії та Алли. Обидві мають довге чорне волосся. На старшій — біла футболка з двома чорними кішками.
— Почуття до нового обранця в Наталії швидко охолонуть. Він виявиться не тим, за кого себе видавав. Шкодуватиме, що покинула чоловіка. Анатолій готовий простити й відновити стосунки. Якщо захоче його повернути, доведеться іти на поступки. Можливо, ділити житло зі свекрами чи погодитися на житлові умови, які їй не до смаку. Життя молодшої доньки налагодиться влітку. Чоловік змінить роботу, почне заробляти більше. Причин для сварок не буде. Алла має шанс завагітніти до кінця року.
"Сину Артемові в березні виповнилося 30 років, — розповідає в листі вінничанка Софія Георгіївна, 63 роки. — Переживала, що залишиться холостяком на все життя. Бо з дівчатами не зустрічався. Світу білого за роботою не бачив. Ремонтував машини. Навіть вільний час проводив у гаражі. Три роки тому пішов на війну. Я хвилювалася, щоб його не поранили. Не могла дочекатися, поки повернеться. А він приїхав не сам. Сталося те, чого я боялася найбільше. Артем привіз собі жінку з Донбасу. Вона борщ зварити не вміє. Непутьова. Цілими днями спить і телевізор дивиться. У хаті прибрати не може, на городі нічого не допомагає. Півтора року минуло, як вони одружилися. Син дітей хоче, а вона відмовляється родити".
Вкладає у конверт фото Артема і його дружини Світлани. Чоловік кучерявий, із густою бородою. У жінки на шиї — дві родимки.
— Не можете змиритися з вибором сина, бо бачили на місці невістки іншу жінку. Наріканнями і критикою нічого не зміните. Сину ваші сварки не до вподоби. Рано чи пізно увірветься терпець і забере свою сім'ю з батьківського дому. Орендуватиме житло подалі від вас. Не хочете допустити цього, змиріться і потоваришуйте зі Світланою. Несподіванкою стане звістка невістки про вагітність. Це на деякий час покращить атмосферу в родині. Наступного року народить хлопчика.
"Онук три роки тому попав в аварію, — пише хмельничанка Надія Федорівна, 67 років. — На нього наїхав хлопець скутером. Отримав травму голови й багато гематом. 22 дні лежав у комі. Ще два місяці провів у лікарні. Тепер перебуває в санаторії. Дали 1 групу інвалідності. Цього року мав закінчувати 11 клас. Зробився нервовий, постійно болить голова. Не знаємо, чи зможе потім десь вчитися або працювати".
— Поставити сина на ноги можуть закордонні лікарі. Гроші на його реабілітацію збиратимуть по всій Україні, якщо привернете увагу до своєї біди. Розраховувати на фінансове відшкодування від винуватця аварії не слід. Цього забракне навіть на знеболювальне. Зверніться до послуг остеопата. З його допомогою внук забуде про головний біль і безсоння.
"Хочу знати, як складеться доля мого сина, — пише Юрій Іванович із Хмельниччини. — Він розлучений. Має дітей від першого шлюбу, але вони живуть далеко. Нам із дружиною скоро виповниться по 80 років. Скільки ще жити будемо, не знаємо. З ким залишиться він? Чи матиме дружину? Які зміни чекають його на роботі?"
Біоенергетик запалює свічку. Сканує долонею фото вусаня у білій футболці. Той стоїть біля батьківської хати.
— Син сам не залишиться. Житиме з односельчанкою чи жінкою з сусіднього села. Влітку задумається над зміною роботи, але згодом своє рішення перегляне. Вигідних пропозицій годі шукати. У колективі відбудуться зміни. Щоб стримати персонал, який утікатиме за кордон, роботодавець підніме зарплату. Стосунки з дітьми налагодити не вдається через відстань. Планує поїхати до них у гості. Поїздку краще здійснити восени.
"Я мати двох доньок, яким 24 і 26 років, — розповідає у листі Ніна Петрівна із Чернігівщини. — Кожна має улюблену роботу, але жодна досі не знайшла свою половинку. З чоловіком переживаємо за їхню долю".
Біоенергетик сканує фото 2008 року. На ньому — випускний у старшої доньки Христини. Вона у пишній рожевій сукні. Поруч стоїть Вероніка у салатовому сарафані.
— Обидві доньки до 30 років вийдуть заміж. Першою візьме шлюб молодша сестра. Але обранцем буде незадоволена. Багато обіцятиме, та сам мало чого прагнутиме. Перший рік життя після шлюбу виявиться випробуванням для обох. Але якщо придушать гординю і поступатимуться, створять міцну сім'ю і багато досягнуть разом. Старша народить двох дітей. Задумається над переїздом в іншу область. Не стримуйте. Дайте можливість самостійно вирішувати, куди рухатися далі.
1 
1
Коментарі