— Сценарій до останнього фільму вночі писав. Бо раніше без прописаних слів і сюжету ніхто толком не знав, що робити і казати, — розповідає 17-річний Сергій Язибчук із селища Чорнобай на Черкащині. Із друзями зняв п'ять короткометражних комедій. Показав їх у районному кінотеатрі.
Сергій зустрічає в центрі селища. До блискавки на кофті прив'язав синьо-жовту стрічку. Запрошує до 2-поверхового будинку біля річки. Тут, у своїй кімнаті, працює за комп'ютером над фільмами.
— Позаторік на Новий рік надумали кіно про Чорнобай зняти. Кіно, канєшно, це громко сказано. Вийшли із цифровиком, поставили в кадрі ведучу. Люди, які проходили повз, мусили щось говорити в камеру. Але бажаючих було мало. Придумали назву фільму "Новий рік у Чорнобаї".
Сергій навчається в 11 класі. Відвідував театральний гурток. Закінчив музичну школу по класу фортепіано, грає на гітарі.
— Після першої спроби захотілося, щоб все було, як у кіно: кіностудія, камера, актори, грим. Кіностудію рішили назвати "Невідомою", але наплутали і записали "Неіснуюча".
Хлопець дістає відеокамеру, що вміщується на долоні.
— Її дід на день народження подарував. Він сам таке любить, тому й мене привчає. За це я знімаю звітні концерти сіл — монтажем займаюся, підбираю музику. Один раз звіт робив. Тринога зламалася. Її дід з арматури і стійок від вентилятора зварив. Прийшлося камеру держать. Руки тряслися і камера — теж.
На ноутбуці показує свій другий фільм "Хеловін". У вечірньому мороці дівчина шукає кота. Блукає між деревами, бачить у темряві привида і тікає.
— Фільм недосконалий, бо не вистачало досвіду. Тоді почав читати статті, як пишуть сценарії і знімають фільми відомі режисери. Вдивлявся у кожен кадр "Землі" Олександра Довженка та "Броненосця Потьомкіна" Сергія Ейзенштейна — звідки і яким планом знімає камера. Штук вісім індійських кін передивився. "Зіта і Гіта" — ото гонять індуси! Ану, думаю, знімемо й ми свій індійський фільм. Так і назвали "Перший чорнобаївський індійський фільм". До зйомок готувалися серйозно. Знайшли перуки, намалювали грим, із ганчірок намостили сарі. Дівчата вивчали якісь рухи з індійського танцю — читали про нього в інтернеті. Знімали більше тижня — хотіли, щоб було якісно.
На столі стоять кілька дипломів. Між ними півлітрова пластикова пляшка з морськими камінцями у воді.
— "Хеловін" крутив у районному кінотеатрі. У соцсєтях поширив оголошення й афішу. Прийшло на кіно із сотню людей. Платили по 5 гривень за вхід. На другому фільмі вже по 3 з них брали. Людей зібралося більше. Усі сидять, а я ще за комп'ютером дороблюю дома монтаж. Мені дзвонять, що вже глядачі розходяться. Їм прокрутили два наші старі кіна, потім включили "Том і Джері". Я прибіг на останніх хвилинах, — згадує. — Нині готуємо шостий фільм. Він буде про егоїзм.
На екрані монітора показує кадри з "Першого чорнобаївського індійського фільму". Дівчина із цяткою між бровами щось промовляє до хлопця й починає танцювати.
— Тільки не пишіть, що я — режисер, бо над фільмами працювала команда, — каже Сергій. — Кіна не було б, якби був сам.
2 
1
Коментарі