— Хочу покинути Дмитра. Та не можу, бо залишиться сам. Нещодавно мені наснилася його покійна матір. Просила, щоб не залишала її сина в біді, — каже 37-річна Олена ВОЗНЮК із окупованого Донецька. Сім років тому розлучилася з чоловіком Дмитром, 38 років. За півроку повернулася до нього.
З Оленою Вознюк зустрічаємося у кав'ярні в центрі міста. Жінка має руде волосся до сідниць. Багато палить.
— Познайомилися із Дімою на дискотеці, — розповідає. — Своїм друзям він одразу сказав, що я буду його дружиною. Гарно залицявся: купляв квіти, носив на руках, називав мене "кицькою". Одного разу на танцях хтось на мене не так подивився. Діма підійшов до хлопця і дав в обличчя. Тоді зрозуміла — з ним буду, як за кам'яною стіною.
Після весілля оселилися у квартирі матері Дмитра. Любов Костянтинівна переїхала жити на дачу. Дмитро працював у шахті. Олена займалася домашнім господарством.
— Невдовзі побут почав заїдати, — каже Вознюк. — Діми не було вдома з ранку до вечора. Коли повертався, зустрічала його в сексуальній білизні — хотіла, щоб розслабився. Лізла цілуватися й обійматися. Він відштовхував мене і казав, що втомився. Хотілося бути бажаною, а ми займалися сексом раз на три місяці.
2007-го в подружжя народився син Артем.
— Після появи малюка чоловік став йому приділяти багато уваги. Навіть почала ревнувати. Думала, завів коханку й тому мене не помічає. Кілька разів влаштовувала перевірки. Посеред робочого дня телефонувала на шахту і просила покликати Дмитра Вознюка. Якщо йшли та гукали, розуміла — дійсно працює. Одразу кидала слухавку.
Олена Вознюк кілька років думала про розлучення, але чоловікові про це не казала.
— Якось на вихідні відвезла сина до баби на дачу. Коли чоловік прийшов зі зміни, поставила на стіл його улюблені страви — крабовий салат, олів'є, пюре та відбивні. Діма почав їсти, а я сказала: "Хочу розлучення". Він спокійно відповів: "Добре". Відразу написали заяву про розірвання шлюбу.
Жінка із сином переїхала до своїх батьків на околицю міста. Дмитро жив із матір'ю.
— Через півроку мені подзвонила Любов Костянтинівна, — продовжує. — Сказала, що на шахті сталася аварія. Діма був у тяжкому стані — порода перебила йому спину. Медики казали, шансів мало. Зробили кілька операцій. Щоб оплатити лікування, його матір продала дачу й гараж. Зі свекрухою по черзі чергували біля Діми. Почала ходити до церкви. За тиждень Діма отямився.
Провів у лікарні два місяці. Тепер має другу групу інвалідності. Пересувається на милицях.
— Після виписки на підприємстві Дімі подарували машину й оплатили місячну путівку до реабілітаційного центру на Львівщині, — говорить Олена Вознюк. — Коли повернувся, його мати стала благати переїхати до них. Казала, син швидше йде на поправку, коли я поруч. Погодилася.
За кілька днів матір Дмитра померла.
— Їй стало зле, але викликати "швидку" не захотіла. Наступного дня її не стало. Діма почав палити й випивати. Перестав ходити на масажі, що призначили лікарі. На сина не звертає уваги. Увесь день палить на кухні й дивиться у вікно.
Він отримує 1,2 тисячі гривень пенсії по інвалідності. Витрачає гроші на цигарки й алкоголь. Я теж із ним почала випивати. Аби син цього не бачив, відправляю його до своєї матері.
5 
35413
Коментарі