— Незадовго до пожежі купили сенсорні мобільні телефони. Мені — за 1200, чоловікові — за 1700 гривень. У хаті згоріли, — говорить 32-річна Наталія Мірясєва з села Іркліїв Чорнобаївського району на Черкащині. У січні цього року за півгодини згоріла її хата, доки вийшла з чоловіком у магазин.
У будинку спалахнула стеля, де була прокладена електромережа. Всередині залишалися 5-річний син Тарас та 81-річний Петро Григорович, яким опікується родина. Хлопець розбудив чоловіка, вивів його на вулицю. Побіг кликати свою бабу, що жила поряд.
— Потім відром зачерпував сніг і кидав у вогонь. Тепер хочу стати пожежником, — говорить хлопець. Він кирпатий, усміхається. Одягнений у помаранчеву футболку і зелені штани. З ним та його матір'ю йдемо на згарище на околиці села. Тарас слухає на телефоні пісню Миколи Гнатюка "Весна до літа".
Постраждала хата не має даху, вікна вигоріли, вціліла тільки закіптявіла ванна.
— Там згоріло все — від трусів до побутової техніки. Паспорти й документи на машину, — Наталія заходить на згарище. Її волосся пофарбоване у мідно-рудий, одягнена у зелений в'язаний сарафан, нігті нафарбовані рожевим. — Найбільше жаль новий м'який уголок — диван, два крісла і два пуфики. Стояла стінка, комп'ютер, нова німецька сенсорна плита, холодильник забитий — свинина, качка, заморожені фрукти. Встановили пластикові вікна, зробили арки в кімнати. Утеплили кухню і ванну. Наживали все з чоловіком років 14.
В одній з кімнат видно бильця металевого ліжка.
— А мені жалко мою кровать. Була металева із м'яким матрацом. На неї впав кусок потолка, — говорить Тарас.
Доходимо до нового будинку Мірясєвих. За зеленими металевими воротами прибране подвір'я. Хата з червоної цегли. На віконницях лущиться блакитна фарба. Стоїть сірий "Москвич".
За хату на три кімнати родина віддала 90 тис. грн. Газу й води немає.
— Купаємося в мисках. Воду гріємо у відрах. Взимку топили грубу, — розповідає Наталія. — Депутат подарував пральну машинку. Одяг давали сусіди, в церкві. Добре, що погріб не згорів. Там було багато закаток. Чоловіку з роботи дають кожен місяць 10 кілограмів м'яса. На все інше брали кредити. Досі треба виплатити 20 тисяч боргу.
Чоловік Наталії працює на комбікормовому заводі зварником за 3 тис. грн. Жінка підробляє в магазині продавцем і кухарем. Отримує вдвічі менше.
Із родиною Наталії Мірясєвої півроку живе Петро Дядик, 81 рік. Його взяли доглядати. За це чоловік обіцяв відписати свою хату.
— Там є газ, вода, світло. Хочемо продати дачникам за 50 тисяч гривень. Дід Петро ледве пересувається з паличкою. Родичів не має. Вредний, тільки себе любить. Ходить по селу і розказує, які ми погані. Я за ним прибираю, їсти готовлю, брию, мию. Недавно просив купити гарні штани. То купила йому й чоловікові в секонді. Але не сподобалися. Всі штани обсирає. Потім закидає під кровать. Я все витягаю, вистірую, — додає Наталія.
Батьки не провідували у дитбудинку
Тараса родина Мірясєвих всиновила, коли мав 3,5 року. Його батьки пили. Тарас опинився в дитбудинку.
— Він не усвідомлює, що всиновлений. Питає: "Я в тебе в животику ріс?" Кажу: "Так", — говорить Наталія, коли хлопця немає поряд. — Рідні батьки не приходили його провідувати в дитячому будинку. На суд з усиновлення не з'являлися. Баба Тараса зараз проситься з ним бачитися, але не хочу її пускати.
У нього проблеми зі здоров'ям — поліпи в носі, хвора почка, пупкова грижа. До школи потрібно все вилікувати. На операцію самого пупка треба три тисячі, — Наталія малому закапує носа, бо шморгає. Той кривиться і не слухається. — Перед людьми, буває, веде себе некультурно. Один заміняє десятьох. Слухається лише батька.
3 
1
Коментарі