На 94-му році зупинилося серце черниці Марії КАЧМАР із монастиря сестер Пресвятої Євхаристії в Івано-Франківську. Померла уві сні о другій ночі.
— До останнього сестра Антонія лишалася при світлій пам'яті. Перед смертю встигла помолитися та висповідатися, — кажуть в адміністрації монастиря. — Вона мала добру пам'ять і відмінне почуття гумору. Завжди прокидалася о шостій ранку. Любила пісний борщ, картоплю зі сметаною та чай із ромашки.
Марія Качмар народилася в селі Подільці Самбірського району на Львівщині. 17-річною вступила до лав УПА.
— Присягу в мене мав приймати головнокомандувач Роман Шухевич, — згадувала вона. — Та я вирішила не присягати. Коли він спитав про причину, відповіла: "Планую піти в монастир, якщо все це переживу. Якщо зараз присягну світові, то тоді не зможу зробити це перед Богом".
Очолювала осередок УПА в рідному селі. Постачала повстанцям ліки, їжу й одяг. За чотири роки її арештували. Батьків Марії вивезли в Сибір, а її забрали на допити.
— 36 разів мене викликали до слідчого. Після кожної зустрічі ледь повертали до життя, — казала Марія Качмар. — У той час лише просила Бога, щоб дав сил витримати тортури й не видати нікого з підпільників. Жодного імені не назвала. Мені світила смертна кара чи 25 років тюрми. Та на суді мене виправдали.
Після звільнення познайомилася зі священиком Петром Більом. 1957 року він заснував підпільне чернече згромадження сестер Пресвятої Євхаристії. Марія Качмар стала однією з перших монахинь. Після поcтригу отримала ім'я Антонія.
— У ті часи нікому не могла признатися, що стала черницею, — говорила Марія Качмар. — Працювала в колгоспі, як й інші люди. Таємно допомагала священикам у підпільних богослужіннях, переховувала їх у себе, готувала людей до сповіді.
Офіційно стала черницею 1992-го, коли греко-католицька церква вийшла з підпілля. Жила в монастирі у Самборі, з кінця 1990 років — в Івано-Франківську.
2 
35413
Коментарі