"Я нічого подібного не бачив ніде! Розкішна робота. Дівчинко, збережи її всю", — гукає московський кутюр"є 71-річний В"ячеслав Зайцев. Сьомий рік поспіль він очолює журі фестивалю "Текстиль і мода", що відбувається в Донецьку.
У фойє оперного театру торгують ексклюзивними роботами переможців минулих сезонів. 20-рiчна Настя Ільїна з Докучаєвська привезла кардигани, з якими перемогла торік.
— Такий самий ми з мамою подарували В"ячеславу Михайловичу, — показує чорний, із різнокольоровими шнурками. На ньому цінник 2500 грн. — Але він передав гроші в конверті. Жартував: мужикам не можна ходити в таких — жінки розірвуть.
В"ячеслав Зайцев заходить до зали в розшитому золотом камзолі. Йому аплодують.
Дивиться показ колекції луганських студентів "Гості з майбутнього". До подолу блискучих спідниць пришиті комп"ютерні диски і значки. Одна модель носить респіратор.
— Не влаштовуйте на сцені смітник. Це гості з далекого минулого, — кривиться Зайцев.
Показує на відео свою колекцію "Валянки". Дівчата одягнені в куфайки з павловопосадських хусток, мають високі шапки й короткі валянки. На чоловіках валянки та білі колготки.
— Це взуття стане хітом зими, — пояснює дизайнер. — Людмила Путіна вже замовила собі білі валянки, розшиті білим бісером.
Увечері зустрічається із шанувальниками в нічному клубі "Чикаго". На плазмовому екрані показують його фото з російським прем"єром Володимиром Путіним. Читає напам"ять кілька рядків вірша про кохання. Зупиняється. Пояснює: забув.
— Вірші я складаю після смерті матері. Вона була пралею. Коли померла, пішли чутки, що я зі своєю татаро-монгольською пикою перебрався до Ізраїлю. Від самоти я почав писати поезії.
Зайцев виходить із зали з донецьким художником-ювеліром Юрієм Кочубеєвим.
— Я приїжджаю сюди заради друзів. Юрка — мій друг. А ще товаришую з донецьким модельєром взуття Ігорем Зайцевим, моїм однофамільцем. Зараз на мені черевики, які він пошив. А Юра робить для мене прикраси.
— Зробив шпильку для шарфа, з трьох кольорів золота. Із чорною перлиною, яка ніби висить у повітрі, — розказує Юрій Кочубеєв. — А на 70-рiччя подарував Славі сім комплектів ґудзиків зі срібла й нефриту. Кожен символізує 10 років його життя. Мою підвіску він одягає на програму "Модний вирок". А в мене від нього — цей шикарний костюм.
Показує на собі вбрання кавового кольору в сіро-блакитну смужку.
— Кожна нитка цієї тканини 120 разів провернулася довкола осі, — нахвалює. — Чиста шерсть дуже мнеться. А цей костюм досить повісити на вішалку, і за добу він сам розгладиться.
Із Зайцевим ювелір дружить п"ять років.
— Він побачив мої роботи в журналі й захотів познайомитися. Я гостював у його садибі в селi Каблукове. Довкола ліс, річка та церква з кладовищем — за цими критеріями він обирав місце для будинку. Моїй дружині Слава не дозволяв до печі підійти. Сам для нас готував червону рибу у винi, з цибулею і базиліком.
Постановник фестивалю 50-річна Ірина Колчак каже, що кутюр"є судить їхній конкурс безкоштовно.
— Грошей майже не бере. Восени його кликали до Києва. В"ячеслав Михайлович відмовився.
Кутюр"є 36 років не був у відпустці
— Одягатися від В"ячеслава Зайцева дорого. Він не випускає речей на конвеєрі, — каже генпродюсер фестивалю Оксана Дьяк. — Максимальна партія 50 штук. Він хоче особисто контролювати якість кожної речі. І живе без прислуги. Лише інколи до нього приходить садівник. Мешкає сам, за 50 кілометрів від Москви. Навіть удома щось шиє. Нам із колегою, коли у нього гостювали, говорив: "Девочки, иголки в руки, и пришиваем паетки!" Опівночі лягали, а вже о четвертій підйом. 36 років ця людина не була у відпустці.
3 
1
Коментарі
1