—?Каждый раз, когда прихожу на работу, кажется, что попал в рай, — каже киянин 67-літній Олександр ДРОБІНІН. Він 15 років торгує старими книжками на букіністичному ринку біля станції метро Петрівка.
Ятка Олександра Дробініна розташована в останньому ряду. Займає близько 20 "квадратів". Товар акуратно розставлений на поличках. Пахне старими книжками.
– 15 років тому пішов у відставку, — розповідає Олександр Степанович. Він два роки воював в Афганістані, служив офіцером в армії. — Треба було чимось зайнятися, бо сил неміряно. Якось проходив повз книжковий ринок. Тут багато людей виносили на продаж свої книжки. Вирішив і собі спробувати. Мав удома величезну бібліотеку. Взяв у чемодан десяток книжок і пішов торгувати. За перший день усі продав. За рік книжок не лишилося. Тоді на клапті паперу написав, що скуповую старі книги, і почепив собі на шию. Від клієнтів не було відбою. Мішками приносили.
Каже, сім років торговців старими книжками ганяли міліціонери.
—?Хотіли з нас зелень рубать. Двічі до мене підходили. Натякали, що маю платити, бо продавати тут не можна. Я не реагував. На третій раз заламали руки і посадили в "бобік". День просидів у камері. Потім розказав, що воював в Афганістані. Начальник наказав мене випустити. Сам прийшов вибачатися. Дав одному гроші, наказав купити дві пляшки горілки. Накрили поляну, зібрали всіх міліціонерів. Набралися так, що двері не могли знайти. Посадили мене в машину й відвезли назад. Висадили на тому місці, де я завжди торгував.
—?А у вас есть учебники по математике для девятого класса? — питає Олександра Степановича висока брюнетка.
—?Вторая палатка в первом ряду, — чоловік киває на сусідню ятку.
—?Знаю кожну книжку, що є на ринку, — каже. — Кожному підкажу, де що є. Останнім часом часто запитують видання про Сталіна. Праці Карла Маркса популярні.
Часто приходять школярі і студенти. Зараз у магазинах важко знайти літературу вузької направленості. А в нас усе є. Недавно хлопець шукав посібник з ядерної фізики. Казав: "Обійшов усі книгарні. Ніде нічого. А у вас — хоч греблю гати".
Олександр Степанович проводить рукою по полиці з класичною літературою. Рукавом змітає пил із книжок.
—?Скільки зараз у мене книжок, не порахую. Кілька десятків тисяч набереться. Зібрання поповнюю щодня. Люди, які виїжджають за кордон, усі книжки нам приносять. Якось один привіз цілу машину. Заклав весь багажник і все заднє сидіння. Розказував: "Уже три роки працюю айтішником у Німеччині. Купив у Мюнхені трикімнатну квартиру й вирішив остаточно переїжджати. Батьківське житло в Києві продав. Хотів залишити бібліотеку покупцеві, та він сказав, що все повикидає. А інший чоловік отримав квартиру у спадок від дідуся. Той був інженером, дружина викладала в університеті. Бібліотеку все життя збирали. Там були такі видання, яких зараз не знайдеш. Заплатив йому за все 4,5 тисячі гривень.
—?А дешевле будет? — сивий чоловік, на вигляд років 70, показує на книжку "Ремонт черно-белых и цветных телевизоров" 1974 року випуску. На звороті простим олівцем виведена ціна — 46 гривень. — Это для малоимущего пенсионера многовато.
Олександр Степанович продає книжку за 30 грн.
—?Здравствуй, дорогой, — із букіністом цілується його товариш 78-річний Валентин Іванович. Тримає пакет із п'ятьма книжками. — Мне операцию делали, так я все книги за неделю прочитал. Вот теперь хочу новые взять.
—?Багато знайомих безкоштовно беруть у мене читати. Майже всі — самотні пенсіонери. Валентин Іванович щотижня приходить. Дітей не має, а дружина померла. Тільки у книжках розраду знаходить.
У книжковому магазині стоять 13 ліжок
У паризькому букіністичному магазині "Шекспір і компанія" стоять 13 ліжок. Тут можна залишитися на ніч.
– Магазин відкрила американська письменниця Сільвія Біч 1919-го, – розповідає власниця крамниці 56-річна Сильвія Вітмен. – Тут книжки можна було брати додому. Читачам, які вчасно їх не повертали, надсилали поштою листівку із зображенням Шекспіра, що рвав на собі волосся. Це завжди діяло. Спочатку крамницю відвідували звичайні люди. Згодом почали приходити відомі поети і прозаїки. Часто бували Ернест Гемінґвей, Генрі Міллер, Поль Валері. Сільвії Гемінґвей присвятив повість "Свято, що завжди зі мною".
На початку Другої світової війни крамницю закрили.
– Після смерті власниці її відновив мій батько. Він завжди витрачав усі гроші на книжки. Зібрав понад 20?тисяч рідкісних видань.
Магазин працює цілодобово. Займає три поверхи. Книжки розставлені на полицях, лежать на підлозі та сходах.
– На другому поверсі поставили десяток крісел і два дивани, а на третьому – 13 ліжок. Зробили так, щоб молодим письменникам було комфортно працювати в нашому магазині. Творчі люди можуть залишатися на ніч, за умови, що працюватимуть не менше години на день. Ще нікого виганяти не доводилося. Наші відвідувачі книжок із рук не випускають, навіть засинають із ними.
5 
35413
Коментарі