"Кинувся захищать — і получив 45 ударів ножем"

 

— Щодня працюю по 14 годин. Встаю о п'ятій ранку. Щоб роздрюхатися, випиваю склянку кріпкого чорного чаю. І одразу — надвір, — говорить 30-річний Богдан Нестеров. Третій рік живе в покинутій хаті в селі Деревки Котелевського району на Полтавщині. Будинок йому подарувала сільрада.

— У Деревки переїхав півтора року тому. Жив у товариша Валєри, але в нього — жінка, троє дітей. Він сказав, що по селах є порожні хати, можна безплатно отримати, каже Богдан Нестеров. — Я одразу побіг у сільраду. Голова сам повіз показувати. Перший будинок був далеко від дороги, і кришу міняти треба. А другий ідеальний, схожий на панський дом. До двору проведений газ, є електрика. П'ять кімнат, два входи. Криша не протікає.

Одноповерхова хата обкладена цеглою. Постелений новий лінолеум. Вікна забиті прозорою плівкою.

— Це все за рік зробив. Доти хата 10 років заростала бур'яном. Труби були вирвані, меблі валялися купою. Скло вибите.

На житло оформляє документи.

— Хазяйка заповіла дім мєстному кооперативу. А той не оформив документів. Садиба відійшла сільраді як безхозна. Щоб прописатися, треба щоб у кооперативі отказалися від претензій на спадщину. А то ще прийдуть, лапу наложать. Усе, що зробив, піде прахом. Адвокати кажуть, процес затягнеться на роки.

З погреба виймає 3-літрову банку березового соку зі шматочками апельсину й лимону. Качав і закривав його сам. На старе панцирне ліжко скидає одяг із розхитаного стільця. Запрошує сісти.

— Всю жизнь хотів жити в селі. Батьки кинули мене в роддомі. Жив у будинку маляти в Гадячі. Потім перевели в допоміжну школу села Михайлівка Диканського району. А за два місяці до окончанія дев'ятого класу віддали в Новосанжарський дєтский дом.

Показує на цибулину в стакані біля телевізора. З вершка ростуть довгі зелені пагони. Відносить у спальню до теплої печі.

— Інтернатівська привичка, — сміється. — Де б не був, на подоконніку біля ліжка держав маленький дерев'яний ящик із землею. Зі столової брав тиканку й ростив цибульку. Кухарки, як узнали, стали давать мені насіння кропу й петрушки. А я за це оддавав їм урожай. У інтернаті було своє хазяйство, 200 свиней. Я робив біля них. Кожен ранок вичищав, годував.

Обстановка в інтернаті була напряжонна. Староста групи якось проходе повз мене, й різко як довбоне. Ні за що. Я на підлогу беркиць, а він добиває. Вихователі ледве відірвали. Його потім у псіхушку відвезли, бо оказався чокнутий. А я став учитися битись. Кожен день віджимався, підтягувався. З виду ніби й не сильний, але рука важка.

З верхньої полиці шафи дістає фотоальбом. Гортає засмальцьовані сторінки. Показує фото з кругловидою дівчиною.

— Це моя перва і єдина любов, Наталка Матющенко. Також сирота. Заберу її в Деревки й хочу женитися. Познакомилися в таборі у селі Кротенки під Полтавой. Мені було 15 год, їй 13. Ноччю не хотілося спати, пішов на качєлі. Під дощем на каруселі її катав. Змокли до кісток, зато влюбилися на все життя. В інтернаті цілувалися, але до сексу не дійшло. Наташа була неповнолітня. У 17 років її перевели в Ліщинівський інтернат у Кобеляцькому районі. А мене віддали в дом престарілих, у Горбанівку.

Виходить на подвір'я. Сокирою рубає розкидані гілки, що лишилися після підрізання дерев у садку. Стягує на купу.

— Щоб адміністрація дому престарілих не викинула на вулицю, підпрацьовував різноробочим. Був на побігеньках на кухні, робив прибиральником. Виносив з-під старичків  судна. Допомагав купатися, вдягатись. Майже кожної ночі виносив трупи в морг. Важкі, тому работав із напарником. Ніяк не міг звикнути. Лише вранці бабуся печивом мене пригощала, а тут уже лежить мертва. Не видержав, пішов звідти.

Вулицею чоловік із жінкою ведуть за руки сина. Вітається з ними.

— Довго шукав рідню, писав листи в різні сільради. Ще в школі найшов на Вінниччині вітчима. Він розказав, що моя мама Лариса померла. Я, як прочитав — упав в обморок. Доглядальниці нашатирем відкачували. Уже дорослим вийшов на дядька Петра Бричука. Він теж живе на Вінниччині. Дядько продав материну хату. Общався зі мною нєхотя.

Врєм'я от врємєні списуюсь із його сусідкою Лідою. Від неї дізнався, що в моєї мами було кілька чоловіків. Один якось почув, як серед вулиці хлопці насилували 16-річну дєвочку. Кинувся захищать — і получив 45 ударів ножем. Спас мою маму, но сам через пару часов умер.

×