Дві тисячі людей зібралися 31 травня о 10.00 біля каплиці на території військової частини №4114 на вул. Стрийській у Львові. Прощалися з генерал-майором Сергієм Кульчицьким, 51 рік. Він загинув у підбитому терористами вертольоті під Слов'янськом на Донеччині.
— Я проходив службу у першій ротації під командуванням Кульчицького. Генерал жив на рівні солдат — їв перлову кашу, спав у наметах, — виходить із каплиці командир Першого батальйону Національної гвардії, старший лейтенант Олексій Пальваль, 30 років.
— 29 травня генерал разом із 11 підопічними бійцями "Ягуару" та "Беркуту" розвантажили продукти для військовослужбовців, висадили зміну на блок-посту і поверталися назад. Гелікоптер із Кульчицьким потрапив під обстріл, упав і загорівся. Лише один пасажир вижив. Генерал в останню хвилину свого життя стояв (тіло знайшли у стоячому положенні. — "ГПУ"). Навіть тоді пам'ятав про честь офіцера, — долонею тре чоло. — Коли їхали на Схід, кожному повторював: все буде добре.
Труну з тілом переносять у храм князя Володимира, що поряд. Відспівує небіжчика митрополит львівський Макарій.
— Я часто їжджу по областях, мене запитують: "Владико, чому так — загинула Небесна сотня, але з політиків ніхто не загинув?" — митрополит говорить повільно, думає над кожним словом. — Тут бачимо іншу картину — генерал не мусів сідати у гелікоптер, він міг просто віддавати накази.
Опівдні з храму виносять з півсотні вінків і закриту домовину. За труною йдуть вдова загиблого Надія, син Валерій з дружиною. Підтримують під руку матір Кульчицького. Люди трьома автобусами їдуть на Личаківський цвинтар.
— Бідна мама, — в автобусі зітхає друг небіжчика, підполковник у відставці Юрій Ваврисюк. — У Серьожі брат був на три роки молодший, теж військовий. У Дніпропетровську служив. Вийшов із частини, стало зле, помер. Також у закритій труні привезли. Сьогодні мама Сергія все плакала, просила, аби хоч трошки труну відкрили — тіло показали. Але відмовили, воно повністю обвуглене.
Генерал-майора Сергія Кульчицького поховали поряд із чотирма могилами Героїв Небесної сотні.
Коментарі