Про 48-річного Григорія Іллєнка та його 6-річного сина Богдана із села Лави Сосницького району Чернігівщини "Газета по-українськи" писала у травні. Чоловік два роки виховує сина сам. Дружина Галина померла у 43 роки. Григорій має трактор, порається по господарству.
— У нас усе є. Тільки мамки сину не вистачає, — казав тоді Григорій. — Так і напишіть: шукаю непитущу жінку.
Їдемо до Іллєнків через три місяці. На ґанку зустрічає миловидна жінка з короткою мелірованою стрижкою.
— Знайомтеся. Це наша мамка Люда, — обіймає її за талію Григорій. — Після виходу статті жінки почали писати мені. Мабуть, із вісім написали. Були із Вінницької, Тернопільської, Сумської та Житомирської областей. Я всім їм відповів, дав номер мобільного, з деякими спілкувався по телефону. Проте у щирість жодної не повірив. Доки не подзвонила бізнесменша з Броварів.
38-річна Людмила Шлапак родом із Кіровоградщини.
— Я рано вийшла заміж, маю вже двох дорослих дітей — 23-річну Інну і 22-річного Ігоря. Вони живуть окремо. Дочка — у Ганнівці, а син — в Одесі на заробітках. Перший шлюб розпався рано. Був іще один. З"явився Сергій, йому зараз 11 років. Я працювала на фермі. Жити було важко, бо зарплата мала. Невдовзі розпалася і друга сім"я. Знайома запросила на роботу в Гоголів Броварського району під Києвом. Дев"ять місяців жила там на квартирі і працювала в однієї жінки на сортуванні та пакуванні цибулі. Сина довелося здати в інтернат. На канікули забрала його додому.
Якось моя хазяйка по роботі Таїсія Драченко принесла "Газету по-українськи" і дала прочитати про Григорія, — продовжує Людмила. — А тоді й каже: "Подзвони йому. Дивись, який чоловік — сам отак за дитиною дивиться, працює, не п"є. І ти така хороша. Спробуй". Але мені якось незручно було, соромно. Таїсія Михайлівна родом із Чернігівщини. То вона підняла зв"язки, вияснила, чи справді є таке село і такий чоловік у ньому. знайшла телефон і сама від мого імені подзвонила. У розмові Григорій сподобався. Невдовзі вона поїхала до Чернігова, то й організувала нам із ним зустріч. Три ночі я не спала, все переживала. По-дорослому поговорила із сином. Він погодився поїхати побачити дядю Гришу і Богдана.
Мамка за місяць на вісім кілограмів поправилася
— Це було 22 червня. Напередодні мені призначила зустріч іще одна жінка, із Сумської області. Ми із сестрою думали, куди їхать, і я обрав Люду, — згадує Григорій. — Не обіцяв Людмилі золоті гори. Сказав, як є, запропонував поїхати зі мною і переконатися, що я не брешу.
— У той же день Григорій забрав мене у Лави. Я дуже переживала, як відреагує Богданчик. Купила йому шоколадку. І була вражена його прихильним ставленням до мене.
На другий день після знайомства Людмила переїхала жити до Григорія.
— Ми ж бачимо, що дитина по-доброму сприймає Люду, тулиться до неї. Після смерті матері він до жодної жінки так не ставився, — нагортаються сльози в Антоніни, сестри Григорія.
— Плануємо розширити господарство, — каже Людмила. — Нас тепер більше, то заведемо ще одну корову, добавимо свиней і птиці. Гриша — дуже доброї душі людина. Нам із Сергієм тут добре, — втирає сльозу.
— Мамка за місяць на 8 кілограмів поправилася, — додає cин.
Першого вересня Cергій піде до Лавської школи у п"ятий клас, а Богдан — у перший.
1 
35413
Коментарі