Горбачова носила кирзові чоботи

— При перестройке в Советском Союзе говорили, что советский народ смешат двое — Райкин сын и Райкин муж. Ішлося про коміка Костянтина Райкіна, сина Аркадія Райкіна, та Михайла Горбачова, чоловіка Раїси Горбачової, — каже історик 86-річний Рой Медведєв. — 5 січня Раїса Максимівна святкувала б 80-річчя. Після її смерті минуло 12 років, але колишній генсек Горбачов досі не може забути втрату. Бачив кілька разів, як сам прибирає її могилу на Новодівичому цвинтарі в Москві.

— Народилася мама в Алтайському краю, — розповідає 54-річна Ірина Вірганська, донька Горбачових. — Мій дід був родом з Чернігівщини, його заслали в Сибір. Бабуся — корінна сибірячка. Мама була найстаршою донькою. Закінчила школу з золотою медаллю і поїхала навчатися в Московський університет на філософа. Там на юриста вчився батько.

— Ми познайомилися на танцях у клубі, — згадує першу зустріч з дружиною екс-генсек Михайло Горбачов, 80 років. — Мені хлопці з гуртожитку сказали: "Міша, там така дівчина!". І я вирішив піти глянути. Хоч до танців душа не лежала. Коли почали зустрічатися, дозволила тримати себе за руку. Навіть натяків на інтим не могло бути.

За два роки пара побралася.

— Влітку я працював на цілині, щоб заробити нам на обручки та весільний одяг. Батьківського благословення Раїса не питала. Пояснила, що це не по-радянськи. Просто поставила батьків до відома в останній момент перед весіллям.

Після навчання мене направили до Ставрополя, — продовжує Михайло Горбачов. — Раїса Максимівна поїхала слідом за мною. Довго роботу не могла знайти. Усі місця були зайняті фронтовиками та партійними працівниками. Влаштувалася у місцеву школу, почала писати дисертацію по соціології. Взувала кирзові чоботи і їхала в села. Ходила, вивчаючи селянські родини, по болоті від двору до двору. Сільські жінки її діймали: "Що ж ти, дитино, така молодюсінька, гарнюсінька, болото тут місиш? Мабуть, чоловіка немає? Є? Значить, або п'є, або б'є тебе. З добра болото не йдуть місити".

— Батько пропрацював за призначенням рівно 10 днів, — згадує Ірина Михайлівна. — 1978-й став для нашої родини знаковим. Спочатку я вийшла заміж. Потім тата призначають на роботу в Кремлі на пост секретаря ЦК по сільському господарству. Взимку ми переїхали у Москву.

1985-го Горбачова призначили Генсеком ЦК КПРС. 1991-го відправили у відставку.

— Після розвалу Союзу на адресу батьків посипалися звинувачення, — пригадує донька. — Мама перенесла інсульт, що викликав параліч руки та частини обличчя. Тато написав шість книжок. Вони стали бестселерами на Заході, але майже не видавалися в Росії. У липні 1999-го лікарі виявили в мами рак крові. Останні місяці свого життя вона провела в одному з німецьких госпіталів. Після операції та хіміотерапії мама впала в кому. 20 вересня померла. Найболючішим для тата був той факт, що мама не прийшла до тями і він не зміг попрощатися з нею. Він ніби чекав її настанов, як йому жити далі, без неї.

×