— Якщо з чоловіком заплануємо другу дитинку, на пологи поїду кудись за кордон. Можливо, у Польщу, — каже львів'янка 25-річна Ірина Назарова. Два роки тому народила доньку Аліну. Перед пологами півроку лежала в лікарнях на збереженні.
— У нас із доцею виявилися різні групи крові. Тому виносити її було непросто. Проблеми почалися з першого місяця вагітності, — розповідає Ірина. — На Різдвяні свята гостювала у мами в райцентрі. Стало погано, викликали "швидку". З високою температурою та страшним болем унизу живота поклали у гінекологічне відділення. Чоловік хотів мене перевезти до Львова, але лікарі навіть із ліжка вставати заборонили. Там я затрималася на цілий місяць. На моїй тумбочці завжди стояла пачка печива. То помітили медсестри. Щовечора питали, чи маю щось до чаю. Пригощала. Якось не було настрою, кажу: "Нічого не маю". А медсестра на тумбочку показує: "А то що? Ну ти й жадіна". Узяла без дозволу, ще й мого чаю собі у коробочку відсипала. На старий Новий рік мені стало погано. Сусідка по палаті побігла по медсестру. А там, як кажуть, "пір на весь мір". Сміються, галасують, шампанське рікою ллється. Ледь докликалася.
Від узедистки я була в шоці. За першим разом не змогла визначити термін. Казала йти на коридор воду пити. Влила у себе 1,5 літра мінералки, в туалет хочу — не можу. А вона пішла на перекур. Півгодини мій чоловік її шукав, мені за той час мозок зносило. Коли повернулася, мило всміхалася, казала, що про мене забула.
На п'ятому місяці вагітності Ірину Назарову поклали до одного з пологових будинків Львова.
— Побувала наче у фільмі жахів. Майже щодня помирала дитина. Виявилося, на роботу взяли молодого гінеколога, щойно після інституту. Той не вмів кесарити. Діти тепер великі родяться, по 4-5 кілограмів. Якщо жінці важко розродитися, фаховий лікар прокесарить. А він тягнув силою. З чоловіком на коридорі знайомого зустріли. У нього синочок мертвий народився. Та ж проблема: дитина велика, жінка маленька. Кажу до чоловіка: "Я тут народжувати не буду". Він мене заспокоїв. Казав, що треба розібратися, хто тут найкращий лікар, із ним домовлятися. Правда, найкращий за природні пологи 500 доларів бере.
— У пологовому розмови лише про гроші. Щойно прийшла, у приймальні сказали заплатити доброчинний внесок на лікарню — 50 гривень. Піднялася на третій поверх, медсестра повідомила, що на відділення стільки ж треба дати. Місця для вагітних бракувало, бо один пологовий закрили, другий іще не відкрили. У третьому народжують лише з області. У палаті мене поклали на стару ще совдепівську розкладушку. Правда, наступного дня одна народила, для мене звільнилося місце. Одного разу якійсь артистці випало місце на розкладачці. Прибігла лікар, з якою вона про пологи домовилася. Казала, аби хтось із нас їй ліжко звільнив. Ніхто не встав, то її в другу палату перевели. Палатна — не лікар, а хамка. Постійно від неї сигаретами штиняло. В однієї жінки аналізи сечі покращали, то вона мало не на цілий пологовий кричала: "Ти сьогодні добре помилася?". Якщо втомлена або якісь негаразди, могла прийти в палату і матюкатися. Про гроші всі говорять прямим текстом. Після того як я народила, палатна зі мною навіть не віталася. Коли я заплатила, прийшла і обійняла. Гінеколог, що пологи приймала, у день виписки сказала: "Куди ти зібралася? Ще навіть "дякую" нікому не сказала". Побачила долари, показала на кишеню в халаті. Санітарка, аби передачу від рідних принести, десятку хоче. А вахтерка без 5 гривень змусить сходами підійматися.
65 жінок померли під час пологів торік. Такі дані Міністерства охорони здоров'я. 2011-го — 85. Смертність немовлят: 2012 — 4,3 тис., 2011 — 4,5 тис. Загалом минулого року в Україні народилися 520,7 тис. дітей, повідомляє Державна служба статистики.
3 
1
Коментарі
2