"Якщо на обід була зупка, то вечором він її їсти не буде"

— На старості літ найкраще жити самій, щоб діти два рази в тиждень провідували. Ніякої женячки! Сама вже не хочу й інших відговорюю. Їсти йому вари, шкарпетки і труси пери, а він ще й бурчить, — говорить 75-річна Богдана Яремійчик зі Львова.

Торік у грудні вона розлучилася з 80-річним Степаном Яремійчиком. У шлюбі прожили три роки.

З чоловіком познайомилася в церкві в мікрорайоні Сихів. Під час служби на Великдень жінці стало зле. Степан Яремчук стояв поруч, допоміг вийти на вулицю.

— Додому мене провів, — розказує Богдана Василівна. — По дорозі розговорилися. Він — удівець уже 20 років, я теж вільна. Одне до одного в гості ходили, до церкви разом і на базар. Зустрічалися більше року. Прийшов до мене на чай після церкви й каже: "Не хочу додому йти без тебе. Давай поженимося". Часто квіти приносив. Цілував мене так ніжно. Годинами могли говорити про політику і церкву. З ним було цікаво. Степан — колишній учитель історії. Начитаний. Побралися в травні після свят. Нам дозволили взяти шлюб у церкві.

До цього Богдана Яремійчик була у шлюбі двічі.

— У 25 років вийшла заміж за батька своїх дітей, колишнього військового. Після народження другого сина почав мене бити, бо ревнував. Хоч поводу не давала. Коли діти були дорослі, вийшла заміж за колишнього учасника війни. Він був інвалідом, доглядала за ним. Через три роки помер від раку. Лишив мені квартиру. Я її старшому синові переписала. Більше 20 років нікого в мене не було. Дьорнуло хлопа на стару голову взяти.

За півроку після весілля Яремійчики почалися сваритися.

— Бісити стало, що свої речі по всій хаті розкидує. Я стара, де маю силу прибирати постійно. Якщо на обід була зупка, то вечором він її їсти не буде. Має бути свіже блюдо. У мене пенсії 1200 гривень. Не можу таке собі позволити.

Найбільше дратувало, коли він мене брався лікувати. Останній рік сильно зацікавився нетрадиційною медициною. Купував книжки всяких шарлатанів. Від любої болячки мене клізмою лікував. У мене грип, а він зразу за клізму береться, шлунок чи серце — клізма. Діти мої сміялися, що маю збоченця старого.
Якось під час сварки заявив, що я його не люблю. Що вийшла заміж, аби квартиру забрати для молодшого сина. Це була остання крапля. Подала на розлучення. Тільки прізвище собі лишила. Не хочу із паспортом морочитися.

Зараз Богдана Василівна та Степан Романович живуть порізно, кожен у своїй квартирі.

— Я з нею говорю, як виджу в церкві. В мене ще до неї й почуття лишилися, — розказує Степан Яремійчик. — Вона добра жіночка. Але щоб так чоловіка не поважати, — то де таке видано. Я їй кажу, мені випрати треба. А вона одразу кричить: "Я що тобі, наймичка? Маєш руки, пери!" А квартиру вона, най не обманює, хотіла в мене забрати. Казала, щоб переїхав до неї, а свою продав. Думала, помру скоро. А вона гроші своєму молодшому сину віддасть.