— Юля, вибач. Спізнився — шеф увесь день зі мною їздив, — 23-річний Михайло Давидів дарує рожеві троянди своїй дівчині Юлії Єрмолаєвій, 22 роки. О 18.30 вони зустрічаються біля Оперного театру у Львові.
Ідуть грітися до кафе "Монс Піус" біля Вірменської церкви. Замовляють глінтвейн.
— Ми по інтернету три роки тому познайомилися, — розказує Михайло. — Я тоді в Іспанії був на заробітках. Працював барменом. Дівчини знайти не міг. Іспанки мають жорсткий характер, дуже вимогливі. А наші дівчата ніжні. Раз на сайті "ВКонтакте" побачив фото Юлі в чорному короткому платті. Думаю: ого, які ноги шикарні. Була схожа на кінозірку або модель.
24 лютого торік Михайло повернувся з Іспанії.
— Уперше зустрілися о 8.30, — згадує Юлія. — Міша тільки зійшов із літака, завіз речі додому і відразу мені подзвонив. Домовилися зустрітися біля костьолу Єлизавети на Привокзальній. Підходжу до храму, дивлюся, стоїть мій Міша — без шапки і рукавиць. А мороз тоді вдарив мінус 15. Думаю, ого, який гарячий мачо. Він тримав букет білих троянд, моїх улюблених.
— Ти ще гарнішою здалася, ніж на фото, — каже Михайло. — Ніяк не міг повірити, що можу нарешті обняти. Стояв і любувався. Аж потім згадав, що треба квіти подарувати. Не бачив більше сенсу в Іспанії залишатись, коли тут така красуня чекає на мене.
Жив в іспанському курортному містечку Торев'єха. У місяць заробляв 1-1,5 тисячі євро, а тут маю 3-4 тисячі гривень. Це велика різниця.
— Михайло тепер часто в гості приходить. Золотий перстень недавно подарував. На Новий рік надув 150 кульок, бо провинився.
— Ревную Юлю до її співробітника Тараса. Думаю, в нього є якісь почуття до неї, — пояснює він.
2 
1
Коментарі