14 листопада в літньому одязі та з 20 євро в кишені до Донецька приїхали 18-річна Фофана Асіату та 23-річний Камара Алімамі з африканської країни Сьєрра-Леоне. У паспорті мають студентську візу. Емігрували в Україну, бо отримали запрошення вчитися в Луганському університеті ім. Даля. Друг на ім'я Джон, який обіцяв допомогти, зник, покинувши туристів посеред вулиці.
— Я каву пив у магазині в центрі міста. Бачу, підходять двоє молодих африканців, хлопець і дівчина. Просять у продавщиці, аби продала їм якусь їжу, а вона ні слова не розуміє. Підійшов, переклав. Вони купили воду. Коли попили, знову підійшли до мене, — говорить 31-річний Станіслав Федорчук.
Фофана та Камара були в легких вітрівках, літніх штанях та кросівках. Станіслав відвіз їх до Донецького правозахисного центру.
— Два дня ночевали у меня. В первый вечер оказалось, что гречку и картофельное пюре они не едят, — розповідає Олена, яка працює у Центрі. — Учора водила їх у супермаркет. Сказала, покажіть, що ви їсте, я вам куплю і приготую. Вибрали рис та консервовані сардини. Сказали, що хочуть пригостити. Удома взяли сковорідки, налили в них олії. Розігріли і почали смажити рибу. Кави та чаю не п'ють, тільки воду й соки. Після себе миють посуд і стіл. Дуже скромні.
Африканці — двоюрідні брат і сестра. Знають свою мову, добре говорять англійською. Дівчина вдома починала вчитися на бухгалтера. У Сьєрра-Леоне триває громадянська війна. 17 листопада мали відбутися вибори. Батько Камари належить до опозиційної партії. Якщо переможуть опоненти, проти родини почнуть репресії.
— Родичі відправили Фофану і Камару в Україну. Їхня студентська віза дійсна тільки до 15 листопада. Ми з ними ходили в ОВІР. Написали заяву, аби вони могли отримати статус біженців. Поки що 15 діб мають право перебувати тут. А потім суд може їх депортувати. Але гроші на дорогу держава виділяє не відразу. Їх відрядять у фільтраційний табір для мігрантів. Там чекатимуть, доки наберуться ще люди зі Сьєрра-Леоне, і відправлять додому. Проте жителі тієї країни в нас дуже рідкісні гості.
Для навчання в університеті африканцям потрібно сплатити $2 тис., це 16,4 тис. грн. Таких грошей вони не мають. Планували оплачувати з роботи, яку тут знайдуть. Заощадження, з якими приїхали в Україну, витратили на дорогий готель у Києві.
— Коли прилетіли до столиці, хтось порадив їм оселитись в дорогому готелі. Зараз мешкають в однієї донеччанки. Вона прихистила їх на три доби. Потім знову доведеться шукати дах над головою. Ми назбирали їм грошей на шапки, рукавички та пуховики. В нас зараз мінус 5 градусів. А ще потрібні гроші на їжу та гуртожиток, який обійдеться в 350 гривень. Африканці готові працювати абиким. Можуть набирати текст англійською, перекладати зі своєї мови на англійську, працювати фізично. В ОВІРі сказали, якщо отримають статус біженців, то можуть піти на завод. Там платитимуть 2 тис. гривень на місяць. Дуже хочуть залишитися в Україні, але не розуміють, до якої країни потрапили, з яким кліматом. Коли йшли на вулицю, хлопець одягнув шорти та кросівки. Дивуюсь, як вони не захворіли.
Три доби африканці жили в 26-річної Світлани.
— Розповідали, що в нас їжа, пальне значно дешевше, ніж у них, — згадує вона. — Вони поводяться стримано, пальцями на вулиці не тицяють. Але кажуть, що тролейбусів та світлофорів у них немає. Є регулювальники. Я питала, чому вони поїхали до нас, а не в Європу. Сказали, що прочитали про Україну в інтернеті. Усюди писали, що українці привітні. А європейці не такі добрі.
Світлана пробувала нагодувати гостей варениками та борщем.
— Дуже старалися їсти, та видно, що не могли. Потім скаржилися на болі в животі. А на третій день випросили рису. Пояснили, що у них удома це основна їжа. Навіть приказка там є: "Якщо за день не їв рису, то не поїв узагалі". Воду газовану чи мінеральну вони не п'ють. Тільки кип'ячену або відстояну. Купались щодня, але дуже економили. Коли намилилися, то виключають душ. У жеку обіцяли дати кімнату в гуртожитку і працевлаштувати двірниками. Ми на це дуже розраховували. Але нам відмовили. Сказали, що вже брали іноземців, а ті не вийшли на роботу.
У центрі збирають для африканців гроші на житло. Усі, хто хоче допомогти, можуть зателефонувати за номером 0(66) 710 70 07.
3 
1
Коментарі