неділя, 30 липня 2006 17:32

"Я перша воскова фігура незалежної України"

  Володимир Марченко показував пантоміму і розповідав анекдоти на Хрещатику в Києві
Володимир Марченко показував пантоміму і розповідав анекдоти на Хрещатику в Києві

Десять років вуличний клоун Володимир Марченко, 35 років, розповідав анекдоти на Хрещатику. 21 липня Володю поминали в київському кафе "Зоряне". Спеціально зал не замовляли, просто домовилися зустрітися.

Прийшла дівчина Володі Оксана з подругою, двоюрідні брати Костя та Діма, друг Вадим — у нього Володя деякий час жив, коли не мав де ночувати.

— У Володьки був шрам на щоці, — пригадує фотограф Андрій, 19 років. — Якийсь відморозок ударив його в обличчя сумкою, а там — пляшки. Крові було! Наступного дня Володя заліпив рану пластмасовим сердечком, а публіці казав, що закоханий.

Фотограф Діма, 24 роки, передає пакунок Володиним двоюрідним братам.

— Це ювеліри зібрали, — пояснює. — Передайте мамі.

Щоліта Марченко їздив у Ялту — трохи підробляв на пляжі боді-артом. 14 липня там у нього стався крововилив у мозок. Три дні лежав у комі. Із Криму батьки везли тіло в Мену, на Чернігівщину. За кілька тисяч гривень найняли ритуальний автобус.

Хтось приніс 16 порцій картоплі-фрі, потім — 10 порцій олів"є.

— Шо ви тут свою водку пьйотє? Столи поздвігалі, — підходить молодий охоронець...

— А Юра зі Швеції знає? — згадує хтось про Володиного друга, який сидить за ґратами в Стокгольмі "за найнахабніше пограбування в історії Швеції". Із пластмасовим пістолетом та імітатором вибухівки він 12 годин тримав заручників у банку.

Наприкінці червня, перед поїздкою Володимира Марченка в Ялту, ми зустрілися з ним у Пасажі на Хрещатику. Сіли біля дерев"яної альтанки, під зеленою парасолею. Це було останнє інтерв"ю Володі.

Президент особисто вітає з Новим роком

— Давайте кави, а коньячок у нас є! — робить він замовлення.

— Вован, ти вчора не був у Фонді культури на виставці Піддубного? — підходить "біч" у пом"ятому костюмчику. Володя мовчки простягає йому 5 гривень.

Хто ти за фахом?

— Режисер масових свят і театралізованих вистав, — розливає Марченко тризіркову "Каховку". — Закінчив Київський інститут культури "до Поплавського". Як прийшов Поплавський, педагогів, які мали справжню театральну школу, вижили, — він спльовує. — Мій улюблений педагог — Анатолій Горбов. Учився у Товстоногова. Тепер я вважаю себе онуком Товстоногова. Але з моїх одногрупників мало хто працює за фахом. Он Володька — у Петербурзі завскладом у порту. Каже, що має 1500 "вражескіх" і йому добре.

Він зізнається, що не ходить у цирк.

— Не люблю. Я граю для дорослих, а цирк — для дітей. Зате видав книжку анекдотів. Мама написала передмову — вона раніше працювала в газеті. А тато у мене рибалка. Його заняття — ловити рибу.

Добре заробляєш?

— Заробити нелегко. Один колєга привіз до Москви на "Аншлаг" шикарну програму. Подивилися, кажуть: "Клас! А ви, може, голубий? — Ні. — А може, ви єврей? — Ні. — Ну, тоді вибачайте". Я не голубий і не єврей, тому стою на Хрещатику і працюю для перехожих.

Як відпочиваєш?

— Удома — холодний душ. Трохи горілки, вечеря. Телевізор.

Іще Володимир захоплювався боді-артом. Вважав себе одним із найкращих художників у цьому жанрі.

— Уже шість років щоліта їжджу в Ялту, — розповідав. — Маю там клієнтів з усього колишнього Союзу. Пляшечку коньяку за приїзд ставлять. Навіть гроші незручно з них брати.

Скільки коштує малюнок?

— Від 5 гривень, залежно від складності, розміру і фантазії. У Києві для стрип-вечірок обмальовую моделей повністю. Якщо мочалкою не терти, 5–7 днів тримається.

Сказав, що мріє вести гурток:

— Викладав би дітям пластику, акторську майстерність. Уявляєш: "Виступають вихованці студії Володимира Марченка". Всі аплодують, у мене — скупа сльоза. І ось я вже заслужений працівник культури. Президент особисто вітає з Новим роком, ха-ха-ха!

А з міліцією які стосунки?

— Нормальні. Вони теж люблять посміятися. Колись, правда, забрали в буцегарню — вимагали грошей, казали, що сильно грамотний. Потім випили коньяку і затоваришували. Я ж пролетар від гумору.

Володя допив коньяк і надписав мені книжечку:

— Це другий том, а перший у тебе є.

1971 — народився в Мені, на Чернігівщині
1985 — ансамбль народного танцю
1989–1994 — навчання в Київському інституті культури на факультеті "Режисура масових дійств"
1995 — перший виступ на майдані Незалежності в Києві
1996 — зйомки в "Масках-шоу" та в "Казках" Бориса Барського
1998 — перші "боді-арт"-гастролі в Ялті
2006 — помер у Ялті від інсульту

Зараз ви читаєте новину «"Я перша воскова фігура незалежної України"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі