Вода з кранів смачніша за мінеральну. Але австрійці все одно встановлюють фільтри для очищення

Раз на рік вхід у всі музеї Відня вільний

– Відень кілька років поспіль визнають найкращим містом для життя на планеті, – каже львівська журналістка Ольга Руденко, 30 років. Разом із чоловіком 31-річним Сергієм вдруге побували в Австрії. – Тут добре розвинена інфраструктура, громадські парки, хороша медицина, якісна вода, зручний громадський транспорт.

Майже всі екскурсійні маршрути починаються біля Кафедрального собору Святого Стефана. Це ­найвищий храм у Відні – з ­елементами готичного та романського стилів. Має дві башти: південну, на вершину якої можна піднятися сходами, і північну – з ­ліфтом. У храм пускають ­безкоштовно, піднятися на вежу – платно. Увечері в соборі грають Мендельсона, Баха, ­Бетховена й інших класиків. За сидячі місця треба заплатити від 15 до 35 євро.

 

За день можна оглянути більшу частину найвідомішої пам'ятки Австрії – Бельведер. Це літня резиденція та палац полководця й принца Євгенія Савойського. Тут підписали Декларацію про незалежність Австрії 15 травня 1955-го. В нижньому Бельведері – золотий кабінет, дзеркальний зал і спальні. У верхньому – сади зі скульптурами, конюшні.

На Віденське центральне кладовище Zentralfriedhof від центру можна доїхати трамваєм № 71. Там поховані композитори Людвіг ван Бетховен, Йоганн Штраус, Антоніо Сальєрі, Франц Шуберт.

Побували в оперному театрі на "Макбеті" Верді. Всі понад дві тисячі місць були зайняті. Вартість квитків – від 6 до 250 євро. За 80 хв. до початку вистави купили за 3 євро стоячі місця в партері. На площі біля театру транслюють усі спектаклі. Для глядачів ставлять стільці.

У кав'ярні познайомилися з українкою, яка вийшла заміж за австрійського чиновника. Живуть неподалік історичного центру столиці. Квартиру з двома спальнями орендують за тисячу євро.

Будівельниками, слюсарями, ремонтниками працюють багато поляків, словаків, угорців. Треба знати німецьку – хоча б на початковому рівні.

Водогін починається біля підніжжя Альп. Вода з кранів смачніша за мінеральну. Але більшість австрійців все одно встановлюють фільтри для очищення.

Пачка цигарок коштує 9–13 євро, пляшка рому – від 30. Розливне пиво в барах – від 4 до 8 євро.

Спа-центри – з лазнями, парильнями, соляними шахтами, спортзалами, басейнами з термальною та мінеральною водою – є чи не в кожному готелі.

У віденському парку атракціонів Пратер можна покататися на найстарішому у світі колесі огляду. Його побудували у середині XIX століття, заввишки 65 метрів. Колесо має 15 кабінок у вигляді вагончиків, шість із них оформлені як ресторани. Неподалік є сучасне колесо. З його вершини видно половину Відня.

Місто налічує понад 100 музеїв – грошей, пожежної справи, фотографії, тютюну. В кожну першу неділю місяця в музеях – день відкритих дверей – вхід вільний. Найбільш моторошний із них – Вежа божевільних у Федеральному патолого-анатомічному музеї. Круглу вежу у XVIII столітті побудував імператор Йосиф ІІ. На п'яти поверхах утримували буйних пацієнтів з усього Відня. Лікарі вивчали їхню поведінку та вплив різних захворювань. "Найцікавіші" органи після смерті хворого заспиртовували і виставляли на загальний огляд. Зараз можна побачити мутації новонаро­джених, органи з пухлинами, лікарські інструменти того часу.

Австрійці впевнені, що культура пиття кави народилася в них і розійшлася по Європі. Перші кав'ярні з'явилися після турецької навали у XVII столітті. Місцеві жителі випивають про три-чотири горнятка на день. Віддають перевагу еспресо. У хороших закладах має бути не менше 30–40 сортів кави, а персонал повинен мати кваліфікацію баріста.

За 3 години автобусом чи потягом можна доїхати до Зальцбурга. За ним починаються Альпи. Зберігся будинок, де народився Моцарт – на вулиці Гетрайдегассе, 9, і де він потім мав квартиру – на вулиці Макартплац, 8.

У Зальцбурзі зоопарк займає майже 100 гектарів. У ньому зібрано 140 видів тварин, птахів і плазунів. Немає кліток, територія для кожної тварини максимально наближена до природного середовища. Річний квиток коштує 38 євро, разовий – 10. Багато містян вранці бігають територією зоопарку.

П'ять національних страв

Віденський шніцель. Засмажений у сухариках великий шматок добірної телятини готують кілька хвилин. Він повинен закривати краї тарілки. Для паніровки висушують крихти солодких булок. М'ясо вмочують у суміш яйця, борошна, молока й оливкової олії. Потім обвалюють у крихтах. ­Шніцель повинен шкварчати на тарілці, коли його подають.

Апфельштрудель. Це рулет із недріжджового тіста з різними начинками. Його печуть з яблуками, абрикосами, вишнями, шоколадом, сиром, шпинатом. Раніше майбутня дружина повинна була приготувати штрудель родині нареченого. До страви подають ванільний соус або кульку морозива.

Кайзершмаррен. Солодкий омлет із родзинками. Це була улюблена страва імператора Франца Йосифа, за легендою.

 

Торт "Захер". Рецепту шоколадного торта з абрикосовим конфітюром і глазур'ю понад 200 років. Вигадав його практикант Франц Захер для австрійського міністра закордонних справ. Рецепт зберігають у таємниці. Кажуть, основний секрет полягає в глазурі. Її виготовляють із трьох сортів бельгійського шоколаду. Торт можна придбати в готелі "Захер" – у Відні та Зальцбурзі.

Віденські сосиски. Найпопулярніша вулична їжа в Австрії. Сосиски зі свинячого й телячого фаршу подають із солодкою гірчицею. ­Щороку в країні продають до 630 млн віденських сосисок.

Бойшель. Телячу або свинячу печінку, легені й серце тушкують із приправами кілька годин. Потім ріжуть на шматки, додають вершково-­борошняний соус, ще приправ.

×