У Стамбулі популярні дизайнерські торти й тістечка

2

Фото: фото: blogspot.com

На базарі можна розрахуватися карткою

Стамбул – дороге місто. Величезні мечеті, магазини, їжа на вулицях, жінки в чадрах, а поруч – дівчата в шортах, – розповідає киянка журналістка 24-річна Діана Гагаріна. Провела місяць у містах на південному сході Туреччини – у Мардіні й Стамбулі.

В одному з невеликих кафе Мардіна хазяйнує сивий літній чоловік. Постійно усміхається і щось говорить турецькою. Ми розуміли лише "хошкельди" – ласкаво прошу та "чай". Дідусь варив турецьку каву. Жахливий напій, якщо вірити моїм італійським знайомим. Також робив чорний чай і нана-чай. Нана – з турецької м'ята. Ложку білого порошку розчиняють у воді. Та стає зеленою і має смак лікарської настоянки.

Мардін поділяється на старе місто й нове. У старому інколи здається, що навколо декорації із серіалу про Роксолану. Вузенькі вулички, багато поворотів і нескінченних сходів – ніколи не знаєш, де опинишся. А якщо піднятися вище, видно Сирію. До неї можна доїхати за 2 години.

Краще вдягатися скромно – і чоловікам, і жінкам. Місцеві дуже обурюються, коли бачать хлопців без футболок, хай навіть лежиш на власній терасі.

Куштувала морозиво, яке називається дондурма. В ньому є козяче молоко і спеціальні речовини, що не дають швидко танути.

У старому Мардіні з розваг, хіба що піші прогулянки околицями, коли спадає спека. Вечорами сиділи в кафе, курили кальян, дехто пив несмачне і дороге пиво – 6 лір за півлітра (36 грн. – "Країна"). Власники постійно просили поводитися тихіше. Інакше сусіди могли викликати поліцію.

Якось зайшли вночі до магазину купити води. Продавець почав нас пригощати місцевими чипсами й кавою. Відмовитися було неможливо. Після недовгої "розмови" запропонував цигарки. Як могла показала, що не курю. Однак він всунув мені цигарку в руку, ще й підпалив.

У Стамбулі смачні мідії з рисом. Стоїть чоловік, біля нього – чан із мідіями й лимонами. Відкриває мідію, а там – рис. Поливає лимоном. Ціна – від 50 курушів до ліри (до 6 грн. – "Країна") за штуку.

– О п'ятій ранку в Стамбулі прокидалася від закликів до молитви, – розповідає соціолог 26-річна Марина Распутна із Боярки під Києвом. Їздила до Туреччини на чотири дні в березні. – В кафе й магазинах у туристичних районах працюють переважно чоловіки.

Стамбул налічує 16 мільйонів населення. Район середнього класу Кадикьой нагадує середземноморське містечко. Акуратні будинки, цікава архітектура. Людей, як для Стамбула, – небагато.

На кожному кроці – кондитерські. Крім місцевих солодощів, популярні дизай­нерські торти й тістечка.

Люди дуже привітні. Переживають, щоб усе сподобалось. Є традиція платити за гостей. Домовилися з хлопцем, що проведе нам екскурсію. Нас було четверо. У громадському транспорті й в кафе платив за всіх. Казав: "Ви мої гості, мені приємно".

Місто – як один великий ботанічний сад. Скрізь дуже багато квітів. Парки величезні й доглянуті, із столиками й місцями для пікніків. Період найбільшого цвітіння припадає на середину квітня. У цей час проводять фестиваль тюльпанів.

Їжа проста й дуже смачна. У звичайному кафе куштували нут (турецький горох. – "Країна") зі спеціями та овочеві супи. Турки віддають перевагу чорному чаю перед кавою. П'ють у склянках невеликими порціями.

Гранд-базар вартий екскурсії. Із кожного кіоску закликають продавці. Від людей іде обертом голова. Запам'яталися ліхтарики з кольорового скла. Громадський туалет – чистий.

Усі основні пам'ятки розташовані у старому місті, Султанахметі. Собор Святої Софії був першим православним храмом у Туреччині, потім – мечеттю, а зараз є музеєм. Вхід коштує близько 35 лір (200 грн. – "Країна"). У Сулейманії, найбільшій мечеті Стамбула, похована Роксолана. Вночі мечеті підсвічують.

На ринку спецій можна розрахуватися кредитною карткою. Як і на будь-якому базарі. Родичам і друзям привезла курагу, горіхи й солодощі.

У старому місті ходили в шиша-паб. "Шиша" з турецької – кальян. Місце дуже автентичне. Турки після роботи ходять покурити кальян, як у нас – на пиво. Продавали тільки кальян і чай. Інтер'єр простий – дивани і столи з клейонкою. Більшість чоловіків, але були й жінки. Бачили вагітну.

Поряд мечеті Сулейманії є кафе Mimar Sinar Teras – із чудовим краєвидом на Стамбул.

Досить дорогі квитки в музеї. Піднятися на Галатську вежу коштує до 100 гривень.

На островах біля Стамбула заборонений моторний транспорт. Їздять лише підводи, запряжені кіньми й велосипеди. Це район елітних дач. До нього курсує паром. Коштує на рівні громадського транспорту.

Сім унікальних місць Туреччини

1. Каньйон Сакликент заввишки тисячу метрів. Ним протікає річка Ешен. Найдовший та найглибший у Туреччині, другий за розмірами в Європі. Має 16 печер. У перекладі означає "приховане місто". За легендою, його знайшов вівчар під час пошуку загублених овець. Скелі каньйону не пропускають сонячного світла. Річка навіть улітку залишається крижаною. Навколо каньйону – ліси червоної сосни. Поряд є парк із водоспадами, де розводять форель. Можна самому зловити рибу й підсмажити.

2. Ювакалі – курдське село між містами Шанлиурфа і Діярбакир. Йому близько шести тисяч років. Люди живуть у кочових наметах. Влітку сплять на вулиці. Вирощують овочі. Пропонують туристам зупинитися на кілька днів і прожити їх так, як у біблійні часи.

3. Храмовому комплексу ­Гебеклі-Тепе понад 12 тисяч років. Є однією з найбільших мегалітичних культових споруд. Зведений із 20 величезних кам'яних блоків у вигляді літери "т". На колонах має різьблення тварин і рослин. Близько дев'яти з половиною тисяч років був прихований навмисно під 15-метровим пагорбом.

4. У місті Троя на початку XII ст. до н. е. тривала війна, описана в Гомеровій "Іліаді". Місто відкрили 1863 року. До цього в його існування не вірили. Містило дев'ять селищ. Звідти чудовий краєвид на Галліполійський півострів через протоку Дарданелли.

5. На вершині гори Немрут-Даг вірменська царська гробниця. Прикрашена 8–9-метровими вирізьбленими з каменю статуями грецьких богів. Від деяких залишилися тільки голови. Фігурам понад дві тисячі років.

6. До селища з озером Кьойд­жегіз з'їжджаються на грязьові ванни. Лікувальні грязі є на островах посередині озера. Вода нагрівається до +43° С. Місцеві кажуть, що такі ванни омолоджують шкіру.

7. Каппадокія з турецької – "країна чудових коней". Територія з ландшафтом вулканічного походження – VI ст. до н. е. Має підземні міста й печерні монастирі. Найглибше місто Дерінкую збудоване на глибині 55 м. Мало 20 поверхів. Досі збереглися кімнати, вентиляційні труби, каплиці й колодязі. Всього в Каппадокії близько 50 підземних міст.

×