Прогриз нору в поролоновій диванній подушці. Обдер метр шпалер. З'їв наплічник, дублянку, бюстгальтери

Лис пахне, як зграя котів

Завжди хотіла мати хаскі. Натрапила на фото лисиці. Стала копатися в інтернеті і збирати про них інформацію. Затягнуло. Не встигла отямитися, як уже спілкувалася з продавцем. Купила лисеня за 7 тисяч гривень.

Крістофера зоозахисниця Діана Тарабан привезла з хутрової ферми під Вінницею. Три роки тому на Оlx вона побачила оголошення від чоловіка, який вирощує лисиць і продає їх на шуби. Відтоді викуповує в нього цуценят, лікує, відгодовує, а потім продає людям, які готові стати їм господарями.

Коли забирала Крістофера, йому було 35 днів. Важив півкілограма, хоч повинен був важити втричі більше. Коли подруга Настя їхала по своє лисеня, прихопила величезну дорожню сумку, а їй дали малесенький комочок.

Діана Тетера, 30 років, лисовод. Народилася 11 вересня 1988-го в Києві. Батьки – будівельники. Вчилася на кондитера в одному зі столичних училищ. Працювала у сфері обслуговування - була адміністратором закладів громадського харчування. Зараз – тестувальник комп’ютерних програм. Тримає лиса Крістофера. Два роки тому забрала його малим із хутрової ферми. Створила групу в соцмережах - проводить безкоштовні зустрічі, консультує щодо утримання лисиць. ”Часу на хобі не маю. Весь забирає лис. Заробляю гроші практично на нього – вольєр оновити, іграшки купити”. Живе в Києві. Незаміжня

Фермерські лиси мають слабке здоров'я. Їх вирощують до 7 місяців, а потім вбивають заради шкурки. Годують будь-чим. Забирати з ферми їх треба якнайраніше, доки організм ще не зіпсований. Такі лиси пристосовані до життя з людиною – в лісі не виживуть. Крістофер, наприклад, має сніжне забарвлення, у дикій природі стане здобиччю для хижаків.

Фермерські лисиці більші та пухнасті, бо їх вирощують на хутро. Дикі – худі, рухливі, мають довший ніс і череп, високі лапи, тонкий кістяк та однотонне хутро. Якщо таку викупити з хутрової ферми, одразу треба везти до лісу, то – їхня стихія.

На Оlx час від часу з'являються оголошення про продаж лисенят для домашнього розведення. Можуть наплести, що пропонують виставкову декоративну лисицю. А цуценята хворі, апатичні, з фальшивими документами. Якось знайомих обдурили – і вони привезли таку додому. Ніксі була зашугана. Господарі довго привчали її сидіти на руках і не кусатися. Зараз тварина більш-менш адекватна.

Перші кілька днів Крістофер намагався заховатися – робив нірки, хатинки. Мав страшенну харчову агресію, бо недоїдав на фермі. Спочатку годувала його з виделки. Коли навчився брати обережно, стала давати з рук. У подруги лис за помідори був готовий убити. Бачив ці овочі – і йому дах зривало. Якось зжер праску: погриз залізо, пластик. Навіть мале лисеня запросто перегризає дроти і шнурки.

Лиси добре стрибають, можуть залізти на шафу. Їм треба реалізовувати природні інстинкти – щось копати і гризти. Тому у квартирі деруть усе. Деякі лисиці ще і крадуть речі. У квартирі для них має бути вольєр чи окрема кімната, в якій немає нічого, чим тварина може поранитися. Лисиця запросто задавиться, коли в чомусь заплутається. Може вистрибнути у вікно, якщо побачить за ним голуба. Ми поставили на вікна металеві решітки. Якщо людина живе в однокімнатній квартирі і має дітей, лисицю їй не продадуть.

Жити в одній кімнаті з лисицею неможливо – постійно шкребеться й губить шерсть. Має різкий мускусний запах. Пахне, як зграя котів.

Я на Крістофера витратила рік життя. Не спала, бо постійно треба було з ним носитися – мав звикнути до шуму і людей, щоб при найменшому стресі в нього не було істерики й переляку. Лисиці – нервові. Наприклад, довго не можуть перебувати біля траси. До вулиці привчала поступово. Один день 5 хвилин на руках, наступний – 15. Потім стала виводити на повідку. Наполовину – металевий ланцюжок. Шкіряний лис перекусить.

Лисиці живуть 15–20 років. Це однолюби, обирають одного господаря.

Перші півроку життя лис має бачити лише ту людину, з якою контактуватиме. Крістофер змалку дружив і грався з моїм псом. Він був лисові за батька – вилизував його, їсти приносив. Тепер, тільки бачить собаку, – радіє. До мене таких емоцій не виявляє, хоча слухається. Коли гуляємо на вулиці, пес відганяє від лиса чужих собак, хоч той і сам може за себе постояти. Відкриває широко рот і клацає зубами. Собаки його бояться.

Саджаю лиса у клітку, коли не можу за ним наглядати чи після купання – щоб висох. Купаю раз на квартал – якщо частіше, хутро тьмянітиме. Це непросто. Дряпається, нападає на душ. Хоча на природі сам в озеро йде.

Лис живе на балконі. У кімнату впускаємо переважно під наглядом і всі речі ховаємо. Якщо побачить мотузку для білизни – переточить усю. Шафи-купе відкриває. Прогриз нору в поролоновій диванній подушці. Обдер метр шпалер. Якось з'їв комплект білизни за 1,5 тисячі гривень, наплічник, дублянку, футболки, бюстгальтери, капці. Лисиці не просто гризуть одяг – вони його з'їдають, проковтують. Якщо за добу не виходить із калом, доводиться йти до лікаря, робити УЗД, діставати з'їдене і прочищати шлунок.

Лиси злопам'ятні – бити і сильно сварити не можна. Довіру в них складно заслужити. Коли бачу, що роздратований або втомлений, цілуватися й обійматися не лізу. На команди лисиці не реагують. Якщо чогось захотіли, добиватимуться, доки не отримають. В туалет ходить у лоток. Але привчала довго.

Крістофер прокидається о четвертій ранку. 3 години гуляє, а потім спить до 19:00. Вночі активний. По кімнаті ходить тихенько – щоб не розбудити господаря. Може жувати щось під носом – і не прокинешся. Коли нервує, може легенько прикусити за ніс. Якось гралися. Випадково махнула рукою і розрізала палець об його ікла.

Коли повертаюся додому, лис зустрічає пронизливим криком: "Вау!" Коли його переповнюють емоції, сусіди скаржаться на галас. Лиси кричать, коли хочуть спарюватися. Навіть якщо каструвати, на 100 відсотків це не допоможе.

Не люблять чоловіків. Крістофер не сприймає мого тата, хоч той із дитинства його годував. Батько – високий і міцний. Як заходить у кімнату – лис лякається. Ці звірі полохливі. Бояться нового, різкого, голосного. Може злякатися, якщо метелик пролетів або гілка під ногою хруснула.

Ці тварини їдять багато м'яса: взимку Крістоферу на день треба півтора кілограми, зараз – 700 грамів. Також даю сир, овочі, яйця, олію. За три перших місяці витратила 60 тисяч гривень – на їжу, вакцини, ліки, клітку, лежанку. Восени Крістофер пошкодив лапку – за лікування віддала 7 тисяч гривень. За гроші, що витратила на нього за два роки, вже могла б купити машину.

Часом даю свого лиса для фотозйомок. Перед камерою Крістофер витримує годину-півтори. Потім починає крутитися на всі боки чи засинає.

Їздила з Крістофером до Вінниці. Ночували у знайомої. Орендувати квартиру з лисом неможливо або дорого – господарі правлять удвічі більше. 21 квітня у Крістофера день народження. Хотіла відзначити – зняти альтанку, щоб прийшли мої друзі зі своїми лисами. Нам відмовили. В Україні є з півсотні людей, які тримають лисиць у домашніх умовах.

Раніше носила натуральне хутро. З появою лисиці я дізналася всі жахливі подробиці хутрової індустрії. Тварин тримають у клітці метр на метр, живуть вони у своїй сечі. Тепер добиваюся закриття хутрових ферм. Щонайменше власників ферм законодавчо треба зобов'язати створити цивілізовані умови для утримання лисиць. Це влетить їм у копієчку. І такий бізнес стане неприбутковий. Лисів на фермах стали розводити менше. Попит упав. Популярнішою стає норка, а деякі люди переходять на екохутро.