"Найцікавіші поєдинки Ліги чемпіонів відбуваються до Нового року"

 

47-річний Олексій Михайличенко - колишній головний тренер київського "Динамо" та збірної України. Наприкінці минулого року закінчилася його угода з вітчизняною Федерацією футболу. Її не продовжили: очолювана Михайличенком національна збірна програла матчі плей-офф грекам і не зуміла пробитися до фінальної частини Кубка світу-2010. Фахівець відпочиває від тренерської діяльності. Тиждень тому, відвізши 6-річного сина Матвія до школи, він дав інтерв"ю у готелі "Салют". Призначив зустріч на десяту ранку і з"явився вчасно.

Тренер завжди має бути готовий до поразок?

- Поразки треба вміти переживати. Готуватися до них не можна в жодному разі, по-перше. По-друге, це і не вдасться. Нині у тренерів найбільша проблема - здатність футболістів до навчання. Щільний графік матчів не залишає часу на нормальний тренувальний процес. Теорія - це добре, але як ти відпрацьовуватимеш, скажімо, пресинг? Фішки на макеті пересуватимеш? Це безглуздо. Схеми треба награвати, а не розповідати про них. А мати два рівноцінні склади - це утопія, такого не може бути в принципі.

Враховуючи цей факт, клуби свідомо жертвують матчем одного з турнірів. Навіть найпрестижнішого - Лігою чемпіонів. Наприклад, наставник "Манчестер Юнайтед" Алекс Ферґюсон на домашній поєдинок проти шотландського "Рейнджерса" випустив напіврезервний склад. УЄФА, дбаючи про авторитет змагання, пригрозила штрафом. Футбольні керівники мають на це право?

- Відповім так: на мій погляд, Ліга чемпіонів занадто роздута. Я грав у першому подібному турнірі, в сезоні 1992-1993 (за "Рейнджерс". - "Країна"), і тоді концентрація топ-матчів була вищою. Сьогодні поєдинків багато, усі вони приносять гроші, але не такі видовищні. Найцікавіші матчі Ліги чемпіонів відбуваються до Нового року. Тому що навесні футболістам важко продемонструвати швидкісну гру - під кінець сезону накопичується втома. Так, є самовідданість, боротьба - тільки вже не та динаміка, уже відчувається брак ігрових ідей через психологічну спустошеність футболістів. Тому тренери змушені дбати про ротацію складу, і УЄФА має це розуміти.

Водночас, вважаю, Платіні правильно вчинив, змінивши систему відбору до групового турніру Ліги чемпіонів, і давши шанс потрапити туди "маленьким" командам. Турнір має бути для всіх чемпіонів Європи, а не тільки для провідних команд топ-першостей. Інша річ, що потрапляючи до групового турніру Ліги чемпіонів, "маленькі" команди вважають свою справу вирішеною. Вони вже герої, віддали всі сили, вирішили завдання і протистояти ґрандам уже не можуть.

Чи загрожує психологічна спустошеність іспанській "Барселоні"? Команда  позаминулого сезону виграла всі клубні трофеї, торік - повторила успіх у чемпіонаті Іспанії?

- Є переможна психологія у гравців "Барселони", але - і це важливіше - у клубу. Там не може бути такого, що ти виходиш і відбуваєш номер. Тільки перемагати. І вчора, і сьогодні, і завтра. Тому міжсезонні зміни у "Барсі" незначні - точкові. Там кожен чемпіон знає своє місце. Команда - "зірка". Усі ролі розписані, ніхто на бере гру на себе понаднормово, тільки - якщо цього вимагає ситуація. Це стосується і Мессі.

Тоді яка роль зірки у сучасному футболі?

- Важлива. Бувають матчі абсолютно рівних тактично та фізично команд, і їх підсумок може вирішити тільки індивідуальність.

Чому жодна з команд не може виграти Лігу чемпіонів двічі поспіль?

- По-перше, висока конкуренція. У будь-якому європейському чемпіонаті можна назвати щонайбільше два колективи, що змагатимуться за титул. У Англії "МЮ" та "Челсі", в Італії - "Інтер" і "Мілан", в Іспанії - "Реал" та "Барселона". Буває хтось долучається до боротьби, але трапляється й навпаки. В Італії давно немає рівних "Інтеру", у Німеччині минулого сезону домінувала "Баварія". У Лізі чемпіонів коло претендентів значно ширше. Чотири команди в будь-який сезон можуть претендувати на титул.

Мати два рівноцінні склади - це утопія, такого не може бути в принципі

По-друге, вирішальні поєдинки в Лізі чемпіонів проходять за кубковою системою. Програв - вилетів. Це не чемпіонат, де можна двічі програти основному конкурентові як "МЮ" у сезоні 2008-1909 "Ліверпулю", але все одно посісти перше місце.

Найтитулованіший клуб Європи - мадридський "Реал" - із 2002 року не може здобути головний клубний трофей Старого Світу. Королівський клуб марить ним, масово скуповуючи елітних гравців. Чи можна збудувати команду, заточену під виграш Ліги чемпіонів?

- Моя точка зору - ні. Команду треба награвати в чемпіонаті, там значно більша кількість матчів. І якщо ділити турніри - цей першорядний, а цей ні - результату за такого підходу не вийде.

Новий тренер "Реалу" Жозе Моуріньйо практично завжди дає переможний результат. Що може перешкодити йому в Мадриді?

- Помітно, що зараз "Реал" у пошуках своєї гри. Першого сезону Моуріньйо може все й не виграти. Зазвичай його команди вистрілюють на другий.

Що очікує на чемпіона Європи італійський "Інтер", який очолив Рафаель Бенітес?

- Йому теж треба час на зміни. У чемпіонаті Італії команда фаворит, тому що "Ювентус" за останні п"ять років втратив чимало гравців світового рівня, яких важко замінити, а "Мілан" немає міцного стержня гри - тому нестабільний. Але в Лізі чемпіонів шанси "Інтера" не такі високі, хоча Бенітес уміє грати кубкові матчі.

Ви маєте будинок у Лондоні. Часто відвідуєте матчі тамтешньої прем"єр-ліги?

- За першої ж нагоди. Зазвичай - домашні поєдинки "Челсі". Мені до стадіону "Стемфорд Брідж" недалеко. "Челсі" - потужна машина, нагадує київське "Динамо" радянських часів. А тонкий "Арсенал" я порівняв би з тодішнім московським "Спартаком".

"Манчестер Юнайтед"?

- Там усе тримається на Алексі Ферґюсоні.

"Челсі" кілька років тому, а тепер "Манчестер Сіті" не шкодують грошей на купівлю нових гравців. Із 2012 року УЄФА запроваджує фінансовий "фейр-плей" - команди не зможуть витрачати більше, ніж зароблять.

- Не зовсім розумію, як можна урівнювати таким чином багаті та бідні клуби.

Які висновки ви зробили після Кубка світу?

- Яскраві футболісти з"являються, але командна гра - на першому місці. Чемпіони - іспанці - це довели. Їм було легше, бо команду комплектували на базі "Барселони".

Чому на Мундіалі провалилися двоє італійських тренерські геніїв - Фабіо Капелло та Марчелло Ліппі?

- Капелло виконав дуже гарну роботу у збірній Англії, але команда була надто передбачуваною. Ще до турніру я не бачив британців чемпіонами. А в Італії "Інтер" складається з легіонерів, у "Мілана" та "Ювентуса" - спад. Хто мав витягувати збірну? Середняки. А з ними серйозних успіхів не досягнеш.

Чи не відмирає футбол збірних із розвитком клубного?

- Футбол збірних завжди викликатиме цікавість, бо це футбол - дитинства, футбол нашого двору. Там не грають за гроші - за честь, патріотизм. За матчами Кубка світу стежать навіть ті, хто футболом не цікавиться.

1. На початку 1990-х журналісти називали Михайличенка "мисливцем за золотом". Він вигравав чемпіонати трьох країн - СРСР із київським "Динамо", Італії - із "Сампдорією" та Шотландії - із "Рейнджерс".

2. 1988-го за Михайличенка боролися Валерій Лобановський та Анатолій Бишовець - головні тренери національної й олімпійської збірних СРСР. Команди брали участь у чемпіонаті Європи та Олімпіаді. На Ігри Лобановський не хотів відпускати гравця, мотивуючи тим, що інтереси першої команди понад усе. Бишовець звернувся до Федерації футболу СРСР, і та наполягла, щоб "динамівець" зіграв в обох турнірах. Відтак того року Михайличенко виграв золото Олімпіади та срібло чемпіонату Європи, став найкращим футболістом СРСР і четвертим - у Європі.

3. Михайличенку не судилося зіграти на Кубках світу. Найреальніший шанс був 1990-го. Тоді саме навколо 27-річного "динамівця" будувалася гра збірної СРСР. Але за три тижні до початку Мундіалю, у товариському матчі проти Ізраїлю, Олексій зазнав травми плеча, через яку пропустив турнір.

4. 1992 року Росію визнали правонаступницею СРСР. Її збірна отримала право на участь у відбірному турнірі Кубка світу-1994 і почала залучати до свого складу уродженців України. Луганянин Сергій Юран, кіровоградець Андрій Канчельскіс, донеччанин Віктор Онопко прийняли пропозицію Російського футбольного Союзу. Киянин Олексій Михайличенко відмовився, і 28 жовтня 1992 року дебютував за національну збірну в товариському матчі проти Білорусі в Мінську.

×