середа, 25 грудня 2013 17:48

Україна буде жити інакше
7

Юрій АНДРУХОВИЧ
Семен ГЛУЗМАН
Олекса МАНН
Андрій НОВАК
Зураб АЛАСАНІЯ

Вона вже почала жити інакше. Але ролі опозиційних політиків у цьому немає жодної

28 листопада 2013 року Україна мала підписати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Однак в останній момент президент і уряд відмовились робити це. У країні почалися протести, які отримали назву Євромайдан. Коли суспільне обурення йшло на спад, влада розігнала мітингувальників у ніч на 30 листопада

на майдані Незалежності в Києві. Протести набрали більшої сили. Вже не так за євроінтеграцію, як проти влади. Майдан триває. З ним країна зустрічає Новий рік.

Запитуємо експертів:

1. Чим грудень 2013 року відрізняється від грудня 2012-го?

2. Що чекає країну наступного року?

Юрій АНДРУХОВИЧ, 53 роки, письменник:

1. Це був непоганий рік для країни. Хоча він важко закінчується, особливо у зв'язку з різким розворотом від Європи в бік Росії. Новий рік планував провести з друзями над Дністром. Але тепер бачу, що зустрічатимемо його на Майдані. Перед нами серйозний історичний виклик. Та суспільство переможе, вийде з цієї ситуації ще сильнішим.

Найбільший здобуток України – великий протестний рух. Здавалося, після 2004 року вона ніколи не підніметься. Особ­ливо – в боротьбі за людину, її права, гідність та свободу. В українцях це вибухнуло в несподіваний момент. В іншому випадку 2013-й міг бути ще одним роком панування режиму, який би нічим не запам'ятався. Завдяки Майдану люди побачили крах і кінець правління Януковича та його команди. Українці стали сильнішими за рік, а особливо – за останній місяць. Люди показали, що здатні чинити організований і ненасильницький опір.

2. У майбутнє йдемо з досвідом другого Майдану. Тому відбудуться докорінні зміни в щоденному житті. Суспільство зможе досягати цілей кожен день, а не лише в екстремальних умовах. У наших буднях запанують "майданні" доброта, щирість та організованість. Це – хороша школа, такий собі вишкіл. Знайомий професор із Варшави привезе на Майдан 70 студентів. Із ними проводитимуть практичні заняття. Тобто ми даємо колективний майстер-клас, як треба змінюватись суспільству.

Семен ГЛУЗМАН, 67 років, психіатр:

1. Наприкінці року з'явилася надія. Постали молоді люди, набагато вільніші за моє покоління. Це прояв майбутнього. Поки що не маємо зразкової демократії, але рухаємось у тому напрямку. Ростки пробилися. Вони заявили про те, що хочуть жити по-європейськи і не мають намірів виїжджати з країни. Це – головне. А Віктор Янукович, Юлія Тимошенко, Віталій Кличко – це другорядне.

Країна, яка випадково отримала свободу і незалежність, раптово почала проявляти бажання до цих цінностей. Раніше свобода, що впала з неба, ніким не цінувалась. Тепер змінюється свідомість. Відбуваються історично позитивні процеси. Україна буде жити інакше. Вона вже почала жити інакше. Але ролі опозиційних політиків у цьому немає жодної. Вони на Майдані лише паразитують. У майбутньому люди не боятимуться держави, а політики боятимуться своїх виборців.

2. За наступний рік Україна стане вільнішою, адже хлопці й дівчата з Майдану подорослішають. Звичайно, не за рік це відбудеться, але повільно ми прийдемо до цього. Бо ще півроку до Майдану ніхто навіть не уявляв, що можливий такий бунт. Соціологи давно говорять: настрій людей змінився, вони масовіше орієнтуються на європейські цінності. Але реальні зміни відбудуться лише тоді, коли молоді українці почнуть свідомо ходити на вибори. ­Губернаторів призначає президент, проте мерів вибирали люди. Мер Харкова Геннадій Кернес і колишній міський голова Києва Леонід Черновецький – це результат вільного волевиявлення двох найосвіченіших міст України. Що само собою сумно.

Майдан показує: суспільство змінюється. 2014 року побачимо хай і не стрімкі, але очевидні результати цих змін. Хоч би як намагалися політики каналізувати енергію народу, молодь збагачується досвідом відсутності страху та спротиву.

Олекса МАНН, 35 років, художник:

1. Під кінець року все кардинально змінилось, запустилися три важливі процеси. Перший: нова хвиля боротьби за незалежність. ­Другий: формування нової людини, вільного громадянина, який відстоює свої права й разом з іншими може створювати спільноти. І третій процес: випробування на міцність. Зараз ми визначаємо, наскільки витривалість, логіка і здоровий глузд можуть щось із цією країною зробити. Умови непрості, але поки що ми перемагаємо. Це вже не залякане стадо, яке може лише співати тужливих пісень, – а європейські громадяни, які висловлюють ­абсолютно цивілізований протест. Політична нація формується в ці дні. Й добре, що в неї немає очевидних лідерів. Їх можна купити або пересаджати – і процес закривається. Організований горизонтально протест – ефективніший. Коли лідерів сотні й тисячі й кожен із них у своїй спільноті щось робить – виникає величезний океан, подолати який дуже важко. Ми змогли створити цей океан.

2. 2014 року Майдан висуне лідерів спільнот, які об'єднаються, ухвалять рішення і сформулюють вимоги. Адже там зібралися тисячі професіоналів в абсолютно різних галузях, які можуть скласти серйозну конкуренцію і опозиції, й уряду. Вони здатні значно конструктивніше побудувати систему життя в країні, ніж нинішній державний апарат. Він уміє тільки одне – викачувати з економіки гроші.

Андрій НОВАК, 40 років, економіст:

1. Рік був неоднозначний. Відбулося багато подій, на відміну від попереднього. Спочатку був ніби прискорений процес євроінтеграції, приймали закони. Потім усе зупинилось і почалося гостре протистояння по всій країні. 2013-й заклав активні політичні процеси на майбутні роки. Підвів риску стану економіки. Україна – єдина держава СНД, яка має падіння ВВП. Особливо це стало відчутно в головних галузях: металургії, хімії, машинобудуванні. Скальпель хірурга відкрив усі наші болячки. Суспільство вже не збирається жити, як раніше. Не можна відтягувати модернізацію. Треба знижувати енерговитратність і підвищувати конкурентність продукції.

2. Україні вдалось отримати кредитний ресурс, що допоможе більш-менш спокійно ввійти у 2014-й і вижити. Тепер треба підписати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Тоді відчуємо реальні зміни. Це залежить від того, як співпрацюватимуть влада й опозиція. Куди зможуть направити енергію Майдану.

Зураб АЛАСАНІЯ, 48 років, журналіст:

1. 2013 року було три позитиви. По-перше, у нас лишилася політична нація. По-друге, після 2004-го вона не втратила своєї пасіонарності. По-третє, завзяття людей, що наприкінці року вийшли на майдани, показало: зміни в країні можливі. Це дає надію.

Україна постала перед вибором. Вона потребує або консолідації, або остаточного розколу. І те й інше політики використовують у власних цілях. Успіх обох стратегій усе ще рівноцінний. Грудень 2013 року відрізняється від грудня 2012-го просвітом у темряві. Невеликим і суто емоційним, але вкрай важливим у довгостроковій перспективі. З другого боку – немає жодних практичних, навіть незначних виграшів у системи. В той же час є усвідомлення власної гідності у значної частини народу.

2. Наступного року не буде яскравих проривів. Най­імовірніший варіант розвитку подій – нудний: сірість і туман. Жодних помітних оку змін: ітимемо до гіршого в економіці й до кращого – в політиці.

Євген Глібовицький, 37 років, експерт зі стратегій:

1. Стали очевидними зміни, які відбувалися в суспільстві: для частини українців гідність і відповідальність тепер важливіші за особисту вигоду. Практично – це поява середнього класу.

2. 2014 року треба готуватись до тривалого протистояння. І влада, і політична опозиція не хочуть віддавати свою свавільну свободу під контроль громадянського суспільства. Це боротьба не за прізвище у бюлетені, а за правила гри. Вона буде ще складніша, абстрактніша, не така артикульована, як "Ю-щен-ко!" 2004-го. І влада, і опозиція вважають, що вони можуть "розвести" громадянське суспільство, тому поки що особливих компромісів не видно.

Українцям треба покладатися на свою внутрішню силу і на світовий досвід. Усі розвинені країни в певний момент своєї історії були там, де ми зараз. Перебороли, переступили, розвинулися.

Наступний рік також поставить питання: як не дати затиснути гайки? Дуже проста річ є смертельною для будь-якої автократії: треба примушувати систему грати за її ж правилами. Система такого не витримує. Для цього потрібно постійно розширювати коло однодумців, які готові до дії. Це – кращий спосіб подолання страху.

Зараз ви читаєте новину «Україна буде жити інакше». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі