У риби сумні очі - вибачайте. Не міг їх зробити веселими

 

Микола Теліженко, "Чумаки йдуть", витинанка, папір, 60 на 40 см

Микола ТЕЛІЖЕНКО, 60 років. Народився в місті Звенигородка на Черкащині. Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, член Національної спілки художників, заслужений художник України. Живе у Черкасах із 1979-го, автор прапора цього міста й герба Черкащини. На будівлі школи села Будище в Черкаській області створив найбільший в Україні мозаїчний портрет Тараса Шевченка. Останні роки захоплюється витинанкою.

2008-го дочка, дизайнер Олеся Теліженко, презентувала колекцію "Таткова витинанка". Використала витинанки в декорі одягу

- Чумаки все могли. Колесо придумали, вола освоїли. Дуже берегли худобу. Коли їхали степом, виставляли на валки вітрила. Ловили вітер, аби волові легше було віз тягнути. По-блатному, з часів перебудови, їх називають "челноками". Моє прізвище походить від чумацького. Прадід говорив, що його дід ішов валкою (група чумацьких возів із охороною від нападів татарських ватаг. - "Країна"), а ще теліжку чіпляв, щоб собі солі привезти.

Намалював рибу, бо це знак Христа і я під цим сузір'ям народився. Її не треба тягнути, як вола, сама плаває: у воді, у повітрі, просторі й космосі. По-друге, чумаки малювали Матір Божу на камбалі, яку возили. Ця риба зараз маленька, а в моєму дитинстві була півметрова. Чумаки патрали камбалу, малювали на ній. Художнику не треба було ґрунтувати рибу, як полотно. Там уже був жир. А фарби які були? Цибуля, буряк - натуральні.

У центрі Матір Божа обіймає сина, над ними - німби. У ті часи не так Cпасителю поклонялись, як його Матері. Казали: "Матір Божа Пречиста, поможи і спаси". Коли був на розкопках у Берестечку, жодного Ісуса не було. Скрізь Богородицю в козаків на грудях знаходили. То ще від матріархату, напевно, залишилося.

У риби сумні очі - вибачайте. Не міг їх зробити веселими, бо художник - це барометр життя. У чумака тяжка доля. Півроку був у дорозі, думав, як діток нагодувати, як  дружину пригріти. Всі ці сюжети є в моєму творі. Ми й зараз чумаки, скільки нас розсіяно по світу. Найперше - дівчат і жінок. Прикро, що вони виїжджають на заробітки.

На голові в риби - півник. Бо його завжди прив'язували на роги вола в першій валці. Ранком співав, будив чумаків, у них же не було будильників.

Графіка - це боротьба темного та білого. Не бійтеся чорного, це нормальний, графічний колір. Поважаю поєднання червоного й чорного, а колись остерігався його. Потім мені сказали: "Чого боятися? Чорний - колір землі, а червоний - кров, яка скроплює чорнозем".

Мій товариш художник Володимир Прядко повторює: "Пластика в Україні повинна бути така, як кобза". Українська лінія така ж цільна. Кожне село мало свій орнамент, вишиванки, писанки й начиння. Чого ми повинні в англійський чи французький город їхати і там щось копати? Хай європейці в нас учаться.

×