Сейсмологи не можуть точно передбачити час і місце руйнівного землетрусу

22 жовтня в Італії до шести років ув'язнення засудили шістьох сейсмологів і одного екс-чиновника. Вони недооцінили загрози землетрусу в районі гірського міста Аквілла на півночі країни. 6 квітня 2009-го він забрав життя 309 людей.

Слухання тривали понад рік. Минулого понеділка колишніх членів національної комісії з прогнозування та попередження ризиків землетрусу визнали винними в ненавмисному вбивстві. Після в'язниці вони не матимуть права працювати на державних посадах.

– Я шокований. Думав, мене виправдають. Дотепер не можу зрозуміти, у чому моя вина, – каже Енцо Боскі, який три роки тому очолював Національний інститут геофізики й вулканології.

Адвокати обіцяють оскаржити вирок.

На знак протесту проти засудження колег у відставку подав фізик Лучано Майані, голова спеціальної комісії італійського міністерства з надзвичайних ситуацій

Елейн ПОРТОЛО, 34 роки, юрист, Болонья, Італія:

– В Аквіллі у мене загинули чоловік і новонароджена донька. 6 квітня і 17-те, день їхнього похорону, назавжди стали для мене найжахливішими в житті. Я вийшла покурити на вулицю, коли стався перший поштовх. Наш будиночок упав одразу. Ми дуже раділи, що ­купили такий старовинний дім. Він здавався міцним ззовні, але фундамент виявився трухлявим. Чоловіка розчавило стіною, а ­донька задихнулася в хмарі пилу. Мені досі здається, що коли я курила, а мій будинок упав, якийсь час чула її плач. Тільце я знайшла сама. Нам дозволили допомагати рятувальникам, бо влада боялася мародерів. Шукали в тому ­місці, де мала бути дитяча, а її відсунуло на кілька метрів. На тільці не було жодного синячка. Я тримала її, як ляльку. Навіть шапочка на голові не зсунулася.

Спочатку мені хотілося, щоб людей, які нас не попередили, посадили назавжди. Постраж­далі об'єдналися, щоб разом боротися за компенсації й покарати винних. Особливо дратувало, коли почали надходити звернення від різних наукових організацій. Мовляв, заберіть позов, бо вони не винні. Я була присутня на кількох експертизах. За всіма розрахунками, епіцентр мав бути не біля Аквілли. Навіть якби сейсмологи попередили, це нікого не врятувало б. Зараз розумію, що ­наука не всесильна, хоч ми і хочемо так думати. ­Господь залишив щось за завісою, що не відкриває ні нам, ні найсвітлішим головам. ­Попри те, що землетрусу не мало бути, він стався. І поклав у труну мого чоловіка і мою єдину дитину. Чи легше мені від того, що людей судять? У квітні 2009-го було б легше. Зараз – ні.

Джакомо ПОРТО, 57 років, художник, Пескара, Італія:

– У березні мене запросили реставрувати кілька фресок та ікон у храмі в Аквіллі. Тоді я жартував: "Це мистецтво пережило два землетруси, щоб я до нього доклав руку". ­Шкода, що зараз ці картини втрачено. Ми не ­змогли відновити і 30 відсотків того, що мала ­Аквілла. Мені не так шкода свій будинок, як фреску з Марією.

Японія не змогла попередити трагедію, хоч у них найновіша техніка. США майже щороку накривають цунамі

Ми з дружиною врятувалися, бо ввечері раптом вирішили поїхати випити до друзів у Болонью. Нам якраз налили, коли ми відчули поштовх. Я ще сказав, що в них дуже міцний мартіні. Зранку дізналися, що рідного міста більше немає. У нашому будинку вцілів підвал. Усім постраждалим пороздавали з нього джеми, настоянки й дитячий одяг.

Я не розумію, як можна не знати, що за кілька годин станеться землетрус? Нащо тоді ми витрачаємо на сейсмологів гроші з бюджету? Щоб вони сказали: "Місто лягло від поштовхів силою 6 балів за шкалою Ріхтера"? Це нікому не цікаво. Можна просто написати, що розтрусило кам'яниці. Це – неналежне виконання своїх обов'язків, хай як вони виправдовуються.

Франк ДЕЖЕРМЕ, 49 років, сейсмолог, Женева, Швейцарія:

– Постраждалі хочуть бачити відповідальних за трагедію. Я погоджуюся, що ми, як і медики чи рятувальники, не маємо права на помилку, але тут ситуація надто неоднозначна. Ми вивчали дані, отримані італійською комісією перед землетрусом. Активність тривала понад місяць, і не було жодних ознак, що ввечері почнуться такі сильні поштовхи. Звичайно, місяць сейсмічної активності насторожив фахівців. Всі знали, що можна чекати землетрусу. Та 6 квітня отримували такі самі цифри, як і день перед тим, і тиждень до того. Піки не були загрозливо високі. Якби я реєстрував ці дані, теж чекав би розвитку подій. Перед землетрусом була однакова ймовірність подальшої активності й повільного затихання поштовхів. Нічого не вказувало, що людей треба терміново евакуювати.

Трагедія в Аквіллі страшна для ­сейсмологів тим, що поштовхи там ішли зі спадною ­силою. Перший зруйнував будинки, а вже наступні були слабшими. Науковці можуть щось ­вдіяти, коли бачать постійну активність, що наростає. А тут усе було більш-менш ­рівно. ­Повірте, люди самі були б незадоволені, якби їх щоразу евакуювали, коли датчики ­фіксують трохи вищі цифри.

Багатьох уводить в оману, що сейсмологам вдалося передбачити кілька землетрусів. Але це – стихія, ще й значно складніша за вогонь. Поштовх може початися біля берегів ­Таїланду, а закінчитися землетрусом у Італії чи Франції. І відбуватиметься це все за дуже короткий час. Є мільйон нюансів, які треба враховувати. Особливо складно з тими країнами, які мають вихід до моря чи океану. Японія не змогла попередити трагедії, хоч у них найновіша техніка. США майже щороку накривають цунамі. Землетрус і цунамі – це не вулкан, який завжди просинається за тою самою схемою. В України під боком Румунія, де сейсмічна активність триває більш як два роки. Давайте зараз агітуватимемо всіх, хто живе в Карпатах, виїжджати, бо завтра, або за рік, або за п'ять може статися трагедія. Скільки людей поїдуть? Це судове ­засідання – ­абсурдне. Ми ж не караємо пожежників за те, що вони не приїхали й усе не намочили перед пожежею.

Роберт ХАЙД, 22 роки, студент, Новий Орлеан, США:

– Мій брат Девід почав працювати сейсмологом у гірничодобувній компанії два роки тому. Каже, робота дуже нервова. Треба бути точним і уважним. Часто, коли є необхідність, перепрацьовує по кілька годин на день. Інколи виходить на роботу у вихідні. А отримує не дуже багато – 30 тисяч доларів на рік.

Йому часто сняться кошмари, що наш дім зруйнувало землетрусом, і він не встиг попередити сім'ю. Останні кілька місяців ходить до психолога.

Джордж БРАЯН, сейсмолог, 38 років, Лос-Анджелес, США:

– Землетруси такі ж неминучі, як дощ чи ­спека. Земля – жива істота. Тектонічні плити увесь час рухаються, зіштовхуються. Це стається щодня, але люди того не відчувають.

Кожен землетрус – унікальний. Ніколи на сто відсотків не можеш визначити, що все відбудеться саме так, а не інакше. Коли стаються перші невеликі поштовхи, мабуть, жоден із сейсмологів не скаже впевнено, чи далі буде руйнівна стихія, чи все затихне. Ми вимірюємо, радимося. Потім надаємо інформацію про потенційно небезпечні природні явища. А вже вище керівництво має дбати про заходи ­безпеки.

Я зараз працюю в приватній будівельній компанії. Раніше був на державній посаді. ­Оцінюємо ризики землетрусу й стійкість будівель, що зводяться. Якщо допустимо неточність, може розвалитися цілий хмарочос. Після такого неодмінно потрапиш за ґрати. Бо кого зроблять винним? Звісно, ­сейсмологів. Не власника ж компанії.

×