Грошей в Україні вистачає тільки на чотири команди

Вітчизняний футбол деградує разом із країною

15 листопада футбольна збірна України проведе перший стиковий матч за право зіграти на Кубку світу-2014 проти Франції. ­Фаворит – наш суперник. За що може зачепитися команда Фоменка?

– За результат, який дозволить по закінченню поєдинків сказати: Франція – це Франція, але ми виступили гідно.

В України мало шансів?

– Я не дуже їх бачу. Поважаю те, що Фоменко зробив, витягши команду на друге місце у групі. Але збірна не показує гри, яка давала б нам принаймні рівність у протистоянні з французами.

Найнебезпечніші фігури у складі суперника?

– Передусім я назвав би Жиру. І вже потім – Рібері. На Євро-2012 було враження, ніби Франція показала не все, що могла. Тепер у команди інший тренер, інші порядки.

Як змінилася збірна України від часів європейської першості?

– Освіжилася кадрово. Але найголовніше, за Фоменка тактика стала вишуканіша.

Михайло Іванович не викликав на матчі з французами Андрія Вороніна, який непогано виступає за московське "Динамо". Це правильно?

– Можливо, Воронін не завадив би. Але він не готовий виконавець для команди Фоменка, якого можна було би безболісно інтегрувати у гру. Андрій добре діє як другий форвард, а Михайло Іванович грає з одним. Флангів Воронін також не посилив би.

Склад збірної свідчить про консерватизм Фоменка?

– Не сказав би. Він викликає нових футболістів: Гречишкіна, Хомченовського, Сидорчука. У тренера є власне бачення, і він його дотримується. Наприклад, не запрошує Антонова – мені дивно, але це його право. Принаймні ми точно знаємо, що це не Дік Адвокат часів збірної Росії. Той принципово не хотів нічого змінювати.

Успішний відбір на Кубок світу-2014 – пік можливостей цього наставника на своїй посаді?

– Цього ніхто не знає – так само як ніхто не вгадав, що вийде з його запрошення до збірної. Раптом побачимо ренесанс ­Михайла Івановича на клубному рівні?

Який найкращий матч команди Фоменка?

– У Чорногорії. Не зовсім склався перший тайм. Але забили чотири м'ячі після перер­ви – причому за переконливої гри.

Після домашнього поєдинку проти Англії Фоменку дорікали за надмірну обережність. Слушно?

– Навряд. Фоменко розумів, що відкрита гра буде видовищна. Але без жодної гарантії, що після всіх гойдалок не вийде поразка 2:3 чи 3:4. Значною мірою такий ґвалт після зустрічі з Англією виник тому, що ми боїмося "стиків". Результат був як вирок: усе, друге місце, до Бразилії, мабуть, не їдемо.

Яка головна проблема збірної України?

– Нездатність стабільно грати так, як запланували. Приклад – домашній матч із Польщею. Було зрозуміло, що не виходить, що Фоменко щось інше уявляв. Але якось виборсалися.

У липні ви написали, що Блохін – остання ставка Суркіса в "Динамо". Чи можна говорити, що вона не спрацювала?

– Так. Хоча не думав, що справи "Динамо" за теперішнього тренера підуть настільки погано. Тому зараз що далі, то менше сумнівів: узимку Блохіна замінять на іншого фахівця.

Чому в Блохіна не вийшло?

– Мабуть, він усе-таки не клубний тренер. Формат роботи зі збірною, коли немає потреби в оперативному управлінні, Олегові Володимировичу ближчий. У нього ті самі проблеми були в Росії з "Москвою". Усе повторюється до дрібниць – тільки в Києві ставки вищі.

Могла б ситуація скластися інакше, якби Блохін залишив у команді Мілевського й Алієва?

– Не думаю. Проблема не в окремих футболістах. Киянам бракує тренерської руки. А кваліфікованих гравців – достатньо.

Нинішній склад "Динамо" передбачає запрошення тільки іноземного тренера?

– Річ не у складі, а в тім, що нарешті настав час для цього. Та й українців, спроможних упоратися з такими завданнями, не видно. Я давно хотів бачити іноземного фахівця в "Динамо", бо це – струс і стимул до суттєвих змін у всьому клубному організмі. Інша річ, що може вийти, як у московському "Спартаку", де не прижився іспанець Унаї Емері. Тому сам по собі іноземець нічого не гарантує.

Чи готовий Суркіс ментально до такого рішення?

– У нього немає вибору. Йому доведеться налаштовуватися на інший режим роботи клубу. Хоча це – справді страшно, великий крок у невідоме.

Яка найнижча точка для киян можлива цього сезону?

– Нижче четвертого місця не фінішують. Але й вище третього – також.

Хто з "динамівців" розчаровує найбільше?

– Усі не тішать. Значно більше очікувань було від Беланда. Драгович не додав захисту міцності. Мабуть, кращим за інших із погляду співвідношення "ціна/віддача" видається Ленс. Але і він вочевидь здатний на більше.

У вересні з тренерського штабу вивели трьох асистентів Блохіна. Як ви для себе пояснили цей крок?

– Удали, нібито щось змінюється. І натякнули Блохіну: ми незадоволені, ти готовий до звільнення? Ініціатором, скоріше за все, був Суркіс.

Але я не демонізував би його. Так, Ігор Михайлович винен у невдачах "Динамо". Однак такою ж мірою він є і заручником ситуації. Суркіс розуміє: нинішня клубна система – неначе снігова куля, яка котиться донизу. Роботу треба спрямувати в потрібне русло, але це дуже важко. Надто велика інерція системи.

Чи потрібна Києву друга футбольна команда?

– Думаю, так. Особливо зараз, коли в "Динамо" найбільші проблеми за останнє десятиріччя. Це дає шанс завоювати аудиторію. В Європі майже немає міст-мільйонників лише з одним клубом.

Яка оптимальна кількість команд у прем'єр-­лізі? Якщо врахувати ситуацію з "Кривбасом" та "Арсеналом".

– 12, можливо, – 14. Точно менше, ніж зараз. За великим рахунком, грошей в Україні вистачає тільки на чотири команди. З натяжкою – на десяток. І все.

Хто фаворит нинішнього чемпіонату країни?

– Хотілося б, аби таким був "Металіст" – було б просто цікавіше. Однак невідомо, як харків'яни переживуть зиму. Зараз вони грають не так яскраво, як місяць чи два тому. Конкуренцію "Металісту" складе "Шахтар".

Підписання навесні нового дворічного кон­тракту з Луческу – помилка?

– Ні. Було зрозуміло, що "Шахтар" відпустив Вілліана і буде змушений продати кількох гравців, бо вони захочуть піти. Змінювати ще й наставника – це додатковий ризик.

Думаю, це останній контракт Луческу з "гірниками". Улітку 2015-го він піде. Ймовірно, виграє ще один раз чемпіонат України, але навряд чи встигне дійти до півфіналу в Лізі чемпіонів і перевершити своє досягнення сезону-2010/11. Його завдання – залишити наступнику команду, яка могла б це зробити.

Чому Луческу за дев'ять років роботи не налагодив гру в обороні?

– У кожного тренера є сильніші й слабші сторони. Для Ахметова було важливо запросити фахівця, який поставить видовищну гру, бо це – частина маркетингової моделі "Шахтаря". Румун із цим упорався, ще й трофеї в Європі виграв.

Кадровий потенціал "Дніпра" не відповідає кількості нагород, які здобула команда. За ­часів незалежності їх немає.

– Не буває серйозних результатів там, де немає потрібного контакту між менеджментом і тренером. Коли запрошуєте такого фахівця, як Рамос, маєте організувати йому всі можливі умови – насамперед потрібних гравців. Або взяти когось принципово іншого, хто ліпить команди з дешевшого матеріалу.

Наскільки серйозна проблема суддівства в українському футболі?

– Серйозна, але в рази перебільшена.

Понад рік тому змінилося керівництво Федерації футболу. Що це дало?

– Українському футболу – фактично нічого. Він деградує разом із країною, а керівництво Федерації не уявляє, що з цим робити. Крім того, ухвалюють абсурдні рішення: тишком-нишком змінили регламент щодо легіонерів, по ходу турніру почали його переробляти.

Бракує прем'єр-ліги як організації. Вища ланка футболу, що має скластися нарешті в якийсь цивілізований продукт, залишається під егідою Федерації. Хоча та, по суті, має опікуватися зовсім іншим – збірною і розвитком футболу в країні загалом. Ми дедалі відкочуємося у позавчорашній день.

×