"Прощавай, людино!" - оголосили переможців фестивалю документального кіно | Мобільна версія

94 фільми із 47 країн світу показали на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини "Docudays UA". Проходив з 24 по 31 березня в Києві у 14-й раз. Фільми змагались за нагороди у чотирьох основних конкурсах – Доку/Життя, Доку/Право, Доку/Коротко і Доку/Україна. А також за спеціальний Приз від студентського журі. Свого переможця обрали і глядачі фестивалю.

Тема фестивалю цього року – "Чотири градуси за Цельсієм: прощавай, людино!", присвячена проблемі зміни клімату і захисту довкілля.

Кадр з фільму "Укриття" українки Анастасії Максимчук — Автор: http://docudays.org.ua

Головну нагороду програми Доку/Україна отримав фільм "Укриття" Анастасії Максимчук. Це історія зоозахисника і догхантера, які стикаються у невидимій війні у боротьбі за людяність. Стрічка про волонтерів, що працюють без державної підтримки, змушені діяти замість уряду. Сила звичайних людей - центральна ідея фільму.

Кадр з фільму "Ленінопад" українки Світлани Шимко — Автор: http://docudays.org.ua

Фільм "Ленінопад" Світлани Шимко отримав спеціальну відзнаку в українському конкурсі. Колись цей пам'ятник прикрашав безліч площ. На нього витрачали тони металу, а тепер сам стає видатковим матеріалом.

Кадр з фільму “Усі ці нерви” американки Дженні Ґейдж — Автор: http://docudays.org.ua

У конкурсі Доку/Життя головну нагороду отримав фільм "Усі ці нерви" американки Дженні Ґейдж. Він показує життя дівчат-підлітків, які зазвичай не відкривають свої секрети дорослим. Ще вчора вони були дітьми своїх батьків, а сьогодні вже самостійні жінки. Зняте протягом трьох років це - соковите кіно з міркуваннями про часто болючий період дорослішання. На думку журі, дівчата з усього світу заслуговують бути почутими, адже це головна правозахисна проблема в усьому світі.

Кадр з фільму "Нове життя Ґоґіти” грузинського режисера Левана Коґуашвілі — Автор: http://docudays.org.ua

Спеціальна відзнака конкурсу дісталась стрічці "Нове життя Ґоґіти" грузинського режисера Левана Коґуашвілі. Після 14 років ув'язнення Ґоґіта повертається до нормального життя. Його бажання скромні – власний дім і шлюб з хорошою жінкою. Та кому захочеться будувати стосунки з колишнім зеком та ще й бідним, що досі живе з мамою? З Макою хлопець знайомиться в інтернеті. Вона – немолода і не надто гарна. Проте пече смачні торти. Матері чоловіка не до вподоби. Красиві кадри і послідовний ритм монтажу пронизують фільм, роблячи його неймовірно захопливим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Прогрес не можна спинити" - людей виселяють із домівок

Кадр з фільму "Я не тутешня" режисерок Майте Альберді та Ґ’єдре Жіките — Автор: http://docudays.org.ua

Стрічка "Я не тутешня" чилійки Майте Альберді та литовки Ґ'єдре Жіките отримала головний приз у конкурсі Доку/Коротко. Наприкінці свого життя героїня 88-річна Хосебе мешкає у будинку для літніх людей у Чилі. Вона в усіх питає, звідки вони родом. Її співмешканці кажуть, що вони чилійці, а не іспанці, як вона. Хосебе думає про свою молодість у країні Басків. Після року життя тут вона вже не пригадує, скільки живе поза домом. Гадає, що пройшов лише день. Літні люди, хоч і виглядають немічними, черствими, але насододжуються життям з гумором. Незважаючи на плин часу, що наближає їх до смерті.

Кадр з фільму швейцарця Ніколи Іліча "Ракіяда" — Автор: http://docudays.org.ua

Спеціальну відзнаку у цьому ж конкурсі отримав фільм "Ракіяда" швейцарця Ніколи Іліча. Знімав стрічку у сербському селищі Праньяні. Щорічно в квітні-травні там проходить змагання. Під час нього місцеві жителі готують і демонструють сливову ракію. Потім обирають найсмачнішу. "Якщо не вип'єш з місцевими ракії, цікавих історій тобі не розкажуть, - каже Нікола Іліч. - Один житель не хотів зніматися, поки не випили з ним. Він справжній велетень. Випив половину, ми з оператором трохи допомагали. Через 30 хв. колега вже не міг стояти на ногах. Зйомки довелось завершити. А велетень тоді каже – А тепер давайте вип'ємо!".

Кадр з фільму німця Якоба Пройсса “Пол приходить з-за моря: Щоденник зустрічі” — Автор: http://docudays.org.ua

Головний приз у конкурсі Доку/Права отримав фільм німця Якоба Пройсса "Пол приходить з-за моря: Щоденник зустрічі". Пол пройшов шлях зі свого дому у Камеруні через Сахару на марокканське узбережжя. Живе у лісі, вичікуючи моменту, щоб перетнути Середземне море. Тут він зустрічає режисера Якоба. Невдовзі він таки перепливає море на гумовому човні. Половина його супутників загинули під час 50-годинної подорожі. Фільм говорить про важливу проблему міграції, з якою стикається сьогодні Європа.

Кадр з фільму шведа Захаві Санжаві "Повернення" — Автор: http://docudays.org.ua

Стрічка шведського режисера Захаві Санжаві "Повернення" отримала спеціальну відзнаку у цьому ж конкурсі.
Показав життя 20 тис. біженців-єзидів у таборі в Іракському Курдистані. Вони постраждали від терористів ІДІЛ у серпні 2014-го. Змушені тікати і ховатися протягом 4 місяців, живучи у наметах без елементарних необхідних речей. Медсестра Шілан береться допомагати їм усім необхідним і вислуховує непрості історії кожного. "Дівчина спершу відмовлялась зніматися. Поставила умову - привезти 600 курток і 600 пар взуття для дітей, які нічого не мають. Через півгодини все привіз. Це було 31 грудня. За годину почали знімати. Фільмували 8 днів. Ще півтора роки монтували", - каже Захаві.

Приз глядацьких симпатій отримав фільм Гаяне Петросян "Народжені бути вільними". Це викривальне розслідування торгівлі морськими ссавцями від трьох журналісток. Стрічка показує найвіддаленіші куточки Росії і жахливе поводження з китами, дельфінами, моржами.

Церемонія нагородження переможців фестивалю пройшла 30 березня у столичному Будинку кіно. Після неї відбулася українська прем'єра фільму "День звільнення" режисерів Уґіса Олте та Мортена Траавіка. Стрічка про рок-легенду Laibach стала спільним виробництвом Норвегії, Словенії, Латвії і Північної Кореї.