вівторок, 18 вересня 2012 14:42

Прем'єра в театрі Лесі Українки. Батьки і діти: Час минає, проблеми лишаються

На Новій сцені Театру імені Лесі Українки відбулася прем'єра вистави "Пробудження весни" за п'єсою Франка Ведекинда, написаної в 1891 році. Опус німецького класика, колись скандальний через немислимі в ті часи публічні розмови на сексуальні теми, поставила німецький режисер Катрін Кацубко.

У виставі, що розповідає про проблеми статевого дозрівання, яке несе конфліктами з усім світом, разом з українськими акторами грають також виконавці з Німеччини. Так що глядач чує тут українську, російську та німецьку мову (до речі, перша чомусь отримала тільки безсторонні репліки "недобрих" і "дурних" батьків і вчителів). Різномовність несе в спектаклі певне смислове навантаження - особливо у світлі нового закону про мови. Нам ніби дають зрозуміти, що причини нерозуміння між людьми кореняться не в мовних і національних відмінностях, а набагато глибше. Ми стаємо глухими один до одного через зосередженості на власній персоні або, просто кажучи, через егоїзм.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я граю найголовнішого лоха в офісі" - прем'єра вистави "Безхребетність" Інгрід Лаузунд

Втім, режисер, слідом за автором акцентує нашу увагу тільки на душевній "глухоті" батьків і все своє співчуття віддає незрозумілим дітям (жанр п'єси позначений як "дитяча трагедія). У створеному з величезних кубів і паралелепіпедів чорно-білому світі немає місця складності і смисловим нюансам світу різнобарвного. Стикаючись з тотальним нерозумінням дорослих, підлітки втрачають не тільки релігійну віру, їх нігілізм поширюється і на елементарні моральні ідеали. Вони не вірять ні в любов, ні в самопожертву, не розуміють, навіщо прийшли в цей світ, вважають, що "все життя - нестерпна підлість", тому разом з пожадливістю, яка їх мучить, переживають і суїцидні настрої.

Будучи передвісником ідей Фрейда про те, що нижчою природою людини рухає лібідо, сексуальний потяг, Ведекинд, сам того, схоже, не усвідомлюючи, передбачив іншу ідею батька психоаналізу: ерос і танатос, жадання і прагнення до смерті, як до способу звільнення від нав'язливих і нереалізованих бажань, знаходяться в безпосередньому зв'язку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Києві британський театр покаже історію нещасного портьє

Твір Ведекинда критикувало не тільки консервативне суспільство, інші передові поети і мислителі того часу вважали його порожнім і претензійним. Наприклад, Олександр Блок не бажав "слухати німця, який колупає зубочисткою в зубах і зовсім знемагає від ситості". Він писав, що "наше життя вище і більше... поганенького життя", відображеного в "Пробудженні весни".

П'єсу почали ставити через півтора десятка років після її написання - спочатку Макс Рейнхардт в Німеччині, а через рік - Всеволод Мейєрхольд в Росії. Під кінець минулого століття п'єсу, текст якої безнадійно застарів після "сексуальної революції", поставив у Москві наш земляк Роман Віктюк, який також виявляв останнім часом живий інтерес до "статевих питань", які людство пов'язує з ідеалами свободи. "Пробудження весни" говорить про зворотне: культ тіла і всього, що пов'язане з ним, не тільки не дарує бажаної свободи, але ще більше нас поневолює.

Зараз ви читаєте новину «Прем'єра в театрі Лесі Українки. Батьки і діти: Час минає, проблеми лишаються». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі