Одинадцятий день за зачиненими дверима столичної "Mironova Gallery" працює 31-річний московський художник Валерій Чтак. Створені у Києві картини росіянин представить 25-го вересня. Зараз на стінах галереї висить 8 картин у стилістиці 1960-х. Його роботи купують світові та російські колекціонери. Середня робота у московській галереї коштує 6 тис. євро. Особливість стилю Чтака — поєднання на полотні живопису та слів іншими мовами. Одна з його робіт потрапила до цьогорічної групової виставки "Апокаліпсис і Відродження" у Шоколадному будинку, яку достроково закрили через звинувачення у наявності порнографії.
Що вже зробив до найближчої виставки?
Поки зробив мало. Як правило, приїжджаю за 5 днів до відкриття виставки і працюю. Цього часу мені вистачає. У Києві склалося багато обставин, які завадили зробити все швидко. Спочатку думали відкриватися 17-го вересня. Завдяки тому, що тепер з'явилося більше часу, можу довше працювати над роботами, тому вони виходять цікавішими. Зазвичай я незадоволений результатом. Завжди є відчуття — от якби ще трохи часу, то було б краще.
Ти встигнеш до відкриття?
У мене немає іншого варіанту. Якщо працюю не у Москві, то моє перебування кимось оплачено. Я не можу підвести людей. Вважаю, що працювати на місці виставки треба чесно — сам приїхав, сам зробив. Для мене це звичайна практика. А не малювати щось з підмайстрами у майстерні, а потім привозити з понтами. Я самоучка. Упевнений, що є художники, які скажуть: "Я такого можу скільки завгодно наробити". Але я сам для себе визначаю, що добре, а що погано. Не хочу нікого образити, бо у Ленінграді або Києві завжди потраплятиму у незручну позицію. Мовляв, приїхав тут москаль з Москви, розказує, що все тут х...ня! Але у вас дійсно виглядає так, що надуті художники створюють роботи, як у дитячому садочку, або роблять щось відверто комерційне і вторинне. Я не кажу, що у Києві художники гірші, ніж кругом. Вони просто не кращі за інших. Криволапів і Савадових я бачив мільйон разів. Те ж саме хтось скаже про мене - що це все 1960-ті, все було зроблене раніше і краще.
У Москві українські художники так само пихаті?
Я знаю одного автора, який викликає моє захоплення — Жанна Кадирова. Це просто на 100% хороший художник. Крім того позитивна у спілкуванні і позиціонує себе без понтів. Нікіта Кадан робить цікавіші речі, ніж Арсен Савадов. Видно, що краще розуміє матеріал, його творчість соціальна. Але коли Кадан десь з'являється, складається враження, що приїхав хазяїн Р.Е.П.-у, у Києві він головний, а в Україні інших художників немає. Я з ним особисто не спілкувався, але навколо його імені завжди існує такий антураж. Арсен Савадов з одеситом Дмитром Дульфаном приходять зі свитою. Водять тільки пальцями — ця картина високо, а ця низько. Бачив Савадова саме у такому настрої. Може, він у нього був просто поганий.
Серед московських митців це відсутнє?
Там те ж саме. Але колекціонери знаходять на трохи вищому рівні. У Росії теж в'ялий арт-ринок, хоча багатіїв повно. Чистих колекціонерів мало. Швидше куплять роботу, якщо пасуватиме до інтер'єру офісу. У моїх картинах часто зустрічається образ смерті. У нас і у вас такі похмурі теми не купуватимуть. Якось французькі графиня і граф купили мою роботу зі скейтом, де французькою було написано "Справжнього кунг фу більше не існує". Через якийсь час я з ними познайомився. Граф виглядає, як типовий номенклатурний радянський працівник 1970-х. Графиня - з паличкою, поважна. Парі за 60 років.
У нових роботах будуть написи українською?
Мені не подобається українська мова. Чую її мелодику, але не розумію її психології, смаку. Для мене українська, французька, португальська в одній категорії. Мені ближча сербська. Вона довгий час була основною на моїх роботах. Росіян дуже смішить ця мова. Наприклад, "смрт" - "смерть". Використовую у картинах біля 20-ти мов - італійську, іспанську, латинь, німецьку, англійську. Говорити вільно, крім російської, можу лише англійською. Останнім часом мені усе складніше написати якусь фразу.
Скільки всього буде робіт?
Скільки вистачить полотен.
Який у тебе київський робочий графік?
Приходжу до галереї біля 11.00-12.00. Як правило, працюю до 20.00. Якби дружина з сином не приїхали, може б затримувався тут до ранку.
Комфортно працювати у достатньо гламурному районі, біля Банкової?
Абсолютно. Живу поруч, майже на Майдані Незалежності. У Москві маю квартиру і майстерню в центрі. Відстань між ними - це 10 хв пішки. Але щоб потрапити з одного місця в інше, мушу пережити 10 хвилин якихось похмурих місць, де все брудне, розбите. Якщо взяти престижний район Києва, він буде більш однорідний. На відміну від Москви, Київ зберіг набагато більше історичних будівель. Коли проходиш центром, розумієш, що таке київське бароко. Справжня Москва двоповерхова. Її лишається все менше і менше. Якщо щось лишилося, то або повністю занедбане, або кепсько відреставроване. Київ класно відреставрований. Знаю, ви теж скаржитеся на забудову. Але не накликайте біду. Дай Боже, щоб з вашим містом не сталося того, що з Москвою. У Москві набагато гірше з приміщенням для виставок, ніж в Україні. Там оренда коштує зовсім інші гроші. Якби дали старе, занедбане, історичне приміщення, це велике щастя для художників і організаторів. Виставку б не закрили через "сіськи", як у ситуації з Шоколадним будинком. У нас проблеми з Третьяковською галереєю. Там дуже консервативне керівництво, що доволі тяжко пропускає сучасне мистецтво. Але якщо вже пройшло, то буде там стояти. Невже у Шоколадному будинку не бачили, що вішають на стіни?
Образ смерті у твоїй творчості залежить від релігійних переконань?
У мене на руці написано "смерть є смерть". Незалежно від релігійних симпатій, ми рано чи пізно помремо. Це найпростіша думка, яку люди чомусь блокують. Довгий час був уніатом, потім змінив християнство на юдаїзм, останні два роки все більше схиляюся до атеїзму. Швидше я проти інституціональної релігії. Вважаю, це злом. Добре, що раніше це допомогло сформувати Київську Русь. Але якщо дізнатися, як Володимир хрестив Русь, то мені як удмурту, це неприємно. Бо мій народ змішали з гівном, коли сказали "Ваші боги — це х...ня!". Тепер удмурти — це такі нещасні мудаки з бородами, народ який спивається і хреститься по-православному.
3 
4880
Коментарі
142