У Львові в музеї народної архітектури та побуту "Шевченківський гай" на Великодні свята традиційно проводяться весняні гаївки – народні звичаї і обряди, пов'язані з весняним пробудженням природи. Гаївки супроводжуються обрядовими піснями, іграми і хороводами, у яких зазвичай бере участь молодь.
Цього року львівських родин та гостей міста прийшло багато як ніколи. Щоб потрапити до Шевченківського гаю, доводилось вистояти в довжелезній черзі. Серед гостей свята було багато туристів з інших міст та країн, а також переселенців з Сходу та Півдня України. Тож для них святкування у гаю є не лише звичною великодньою традицією, а чимось новим та надзвичайно цікавим.
Аби долучитися до давніх українських традицій більшість людей прийшло у вишиванках, що на фоні дерев'яних хат з солом'яною стріхою було схоже на стародавні великодні фестини. Ворота садиб також були по святковому прикрашені зеленню, квітами та стрічками. Відвідувачів чекали виступи етно-фольк гуртів, майстер-класи з різних народних ремесел, квести для на знання звичаїв та експозиція писанок різних регіонів України.
Найбільш цікавими були мабуть забави у молодих хлопців і дівчат, які за давньою української традицією водили "Кривий танець" та грали в "Слона", "Моргалки" та "Ремінь".
Так популярності серед молоді набула гра у "коди", у якій дівчата – цифри, а хлопці – літери. Сівши з учасниками гри у коло до ведучий викрикував довільне число та літеру. Дівчина з відповідною цифрою мала якомога швидше підбігти і поцілувати його, а хлопець з названою літерою не дати їй цього зробити і поцілувати її сам. Отож забава перетворювалась в суцільні обійми та катуляння по траві у спробі поцілувати потрібну тобі людину.
Своїм початком гаївки і веснянки сягають у доісторичну добу, коли люди із великими урочистостями зустрічали прихід весни. Вони покликані були прискорити весняне оновлення природи, проганяти морози, забезпечити добрий урожай, добробут людей та започаткувати сезон сватання і весіль.
4 
35413
Коментарі