"Виховала двох синів, — пише вінничанка Надія Дмитрівна, 52 роки. — Старший женився, але діток не має. Молодший розписався, й одразу все пішло не так. Дружина залишилася без роботи, почалися негаразди в сім'ї. Вирішили розлучитися. Вона залишилася вагітна. Син розчарувався в жінках, нових стосунків не хоче. Маю надію, що колись він повернеться в сім'ю. Поїхав на роботу в Польщу. Планує там жити. Боюся, щоб не був одинокий".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює три свічки, сканує долонею фото чорнявого чоловіка в синій футболці. Це молодший син Іван.
— Син захоче повернутися до дружини, щойно побачить їхню спільну дитину. Та чи готова невістка пробачити пережите? Поновити стосунки швидко не вдасться. На заробітках Іван зустріне іншу жінку, яка зробить його батьком удруге. Одиноким не залишиться. Зміни в житті старшого сина не забаряться. Після кількох невдалих спроб завагітніти невістка задумається над усиновленням.
"У нашої сім'ї не склалися стосунки з сусідами, — пише Мирослава Пилипівна із Полтавщини. — Ті, що живуть праворуч, тримають біля нашого паркана гноївку. Через це сморід іде на наше подвір'я. Сусіди зліва мають двох псів. Часто випускають їх із вольєра. Ті перескакують через сітку і душать моїх курей та індиків. Недавно ми з чоловіком почали скаржитися на самопочуття. У мене болить спина, в Ігоря падає зір. Пішла до ворожки, яка живе в сусідньому селі. Та каже, що хтось із сусідів поробив нам. Викачала яйцем. Але від того тільки трохи краще стало. Тепер проблеми з худобою. Корова почала давати менше молока, всі кролі подохли".
— Дарма підозрюєте сусідів. Вони не винні в тому, що кролі перевелися. Поки що не слід заводити нових. Хворобу принесли самі, коли купили кроля на ринку. Його треба було деякий час тримати окремо від іншого поголів'я. Поспішили, коли спарили з ним усіх самок. Зняти біль у спині допоможе курс масажів і спеціальна гімнастика. Чоловікові підберіть окуляри. Короткозорість виправити не вдасться, але можете спинити погіршення зору. Сусідські війни час припинити. Образи безпідставні. Зробіть перший крок до примирення. Скоро вам від сусідів потрібен буде дозвіл на будівництво. Донька захоче розширити хату.
"Син заліз у борги, — пише 63-річний Леонід Олександрович із міста Бориспіль на Київщині. — Узяв у банку 100 тисяч гривень. Половину пропив. Любив жити у кредит. Купив по ноутбуку для себе й жінки, великий плазмовий телевізор і холодильник. Найбільше грошей витратив на пиво і горілку. Пригощав піввулиці. Отак і спився за компанію. Дружина його покинула. Женя лежить у лікарні. Печінка нікудишня. Ми з матір'ю пенсіонери. Щоб погасити його борги, обом життя не вистачить. Жінка зібралася на сезонні заробітки в Польщу. Буде збирати полуницю, малину і яблука. Я лишаюся вдома, бо за Євгеном потрібен догляд. Замість того, щоб бавити внуків, няньчимося з 40-річним сином".
— У серпні дружина повернеться. Заробленого вистачить, аби сплатити половину боргу. Щоб не наростала пеня, вам радитимуть узяти черговий кредит, аби погасити цей. Не ведіться на умовляння. Марно сподіваєтеся позичити гроші в рідні. Не йдіть із простягнутою рукою, бо відмовлять. Годі робити із сина немічного. За свої вчинки йому час відповідати. Решту боргу погасить, якщо візьметься за голову й почне працювати.
"Із Віктором ми зустрічалися, як вчилися в школі, — пише лучанка Марина, 28 років. — Коли він був у армії, я закохалася в другого хлопця. Віті не дочекалася, вискочила заміж у 19 років. Але прожили ми разом рік. Він пішов до іншої, коли я була при надії. Народила двох хлопчиків. Вони закінчили другий клас. Вітю не зустрічала кілька років. Кажуть, переїхав до Києва, щоб мене не бачити. Там женився. Помітила його на зустрічі випускників. Першою підійшла, вибачилася. Він сказав, що образи не тримає. Почали з ним спілкуватися, переписувалися у "Фейсбуку". Запрошує з дітьми переїхати до Києва, спробувати жити разом. Готовий заради мене покинути дружину, а я боюся розбивати чужу сім'ю. Переїзд не був у моїх планах. Працюю у страховій компанії, маю квартиру. Ризикувати всім не готова. Чи є в нас шанс створити сім'ю?"
Біоенергетик запалює три свічки. Кладе праву руку на фото Марини й Віктора. Жінка в сонцезахисних окулярах. Чоловік — бородань у синій бейсболці з логотипом англійського футбольного клубу "Ліверпуль".
— Віктор півроку не живе з дружиною. Розлучаться менш як за місяць. Ви боїтеся втратити те, що маєте. Та чи щасливі без другої половинки? Уваги від представників сильної статі справді не бракує, але вдома не вистачає чоловічих рук. Доля дає вам другий шанс і ним варто скористатися. З вашим досвідом і професійними здібностями швидко знайдете гідну посаду у столиці. Зарплату запропонують солідну. Діти зможуть навчатися в хорошій школі. Якщо маєте почуття до Віктора й готові почати все з нуля, раджу ризикнути. У квартиру поселите пожильців.
1 
1
Коментарі