— Есть стереотип, что украинцы мало улыбаются. Меньше, чем американцы, так точно. Убедился, что это не так, — говорить 26-річний Грейсон Вебстер із міста Берлінгтон, штат Вермонт у США. Чотири місяці тому приїхав від американського Корпусу миру до України як волонтер. Викладає англійську в школі селища Клавдієво-Тарасове поблизу Києва.
Зустрічаємось із Грейсоном в обід на столичному Хрещатику. Він одягнутий у спортивну куртку, чорні штани, на руках — лижні рукавички. Заходимо до кафе поблизу метро.
— Торік мав вибрати три країни, куди їхати. Назвав Китай, Домініканську Республіку й Україну. Про останню знав із новин, що тут відбулася Революція гідності. Мене направили сюди, — повільно говорить російською Грейсон. Відпиває лате. — Багато американців взагалі нічого не знають про Україну. Тому міфів про неї немає. Є загальні стереотипи про Східну Європу.
Хто чув про Україну, думають, що тут небезпечно через війну. Я не боявся їхати, бо знав — Корпус миру волонтерів не посилає в зону конфлікту.
Перші три місяці чоловік жив у Житомирі, там вивчав українську. Згодом оселився у Клавдієво-Тарасовому неподолік столиці в місцевій родині.
— Мені пощастило опинитися в сучасному домі. Важче добровольцям, які їдуть до країн Африки чи Азії. Єдине, в Америці ми майже не прасуємо одяг вручну. Для цього є спеціальні сушки. Коли приїхав до Житомира, довелося навчитися це робити, — продовжує Грейсон. — За умовами роботи в Корпусі миру, волонтери мають жити на українську зарплату. Лише оренду житла сплачує Корпус миру. У Клавдієво не важко зберегти гроші. Немає де їх витрачати. Продукти коштують значно дешевше, ніж у Штатах. Свіжіші. Коли вперше заходив у супермаркет у Клавдієво, не знав, що треба обов'язково брати із собою чек. На виході рамка запищала, і мене зупинив охоронець. Поганою українською пояснив йому, що забув взяти чек. Усе минуло добре, але пережив кілька хвилин сорому.
В Америці інколи чек беруть самі покупці одразу з апарата. В Житомирі намагався це якось зробити. Із чеком витягнув і сам касовий апарат. Продавщиця накинулася на мене: "Що ти робиш?" А я не міг пояснити, чому так зробив. Тільки повторював: "Вибачте".
В Америці Вебстер вивчав політичні науки в університеті. Потім вирішив стати викладачем англійської як іноземної. Зараз навчає українських дітей від четвертого до 11-го класу.
— Українські учні — старанні, — каже Вебстер. — На уроках легко, бо зі мною майже постійно сидить учителька з України. Вона пояснює українською, якщо діти не розуміють мене. Намагаюся користуватись переважно англійською, бо не хочу соромитися через погану українську.
Завжди цікавився мовами. Вивчав французьку, іспанську, китайську. Російську розпочав учити три роки тому через інтернет. Однак хочу досконало знати й українську. Колега зі школи подарувала мені збірку віршів Ліни Костенко. Намагаюся щодня читати по твору.
5 
35413
Коментарі