19-річна Серафима Попова з німецького міста Арнштат і Артур Гуменюк, 22 роки, з Ладижина на Вінниччині одружилися 18 жовтня. Зустрічалися 2,5 року. Уперше поцілувалися на весіллі.
Два тижні після одруження жили в Ладижині, в однокімнатній квартирі Гуменюків на вул. Кравчика. Двері помешкання відчиняє чоловік. Він у домашньому одязі, запрошує пройти в дім. Із кімнати виглядає Серафима. У довгій спідниці має вигляд надзвичайно стрункої. Каже, що познайомилася з Артуром у Ладижині, на богослужінні у храмі християн-п"ятидесятників.
— Артур мені сподобався, — сідає на диван. — Але відразу не думала, що це серйозно. За тиждень я з родиною залишила Україну. А ще через місяць він зателефонував і освідчився.
Чоловік прочиняє двері на балкон — у кімнаті тепло. Сідає поруч, сором"язливо потирає руки.
— Я молився два тижні до цього, — згадує Артур. — Серафима відразу сказала "так". Це було 1 червня 2006 року.
— Але зразу вийти заміж я не могла. Адвокат у Німеччині сказала: раз ти навчаєшся, то не зможеш утримувати чоловіка. Мусиш або чекати, або їхати в Україну. Через півроку знову зустрілися в Ладижині. Була тут три дні. Якщо скласти час, що разом провели, то всього пару годин вийде. І то постійно хтось був поруч, — сміється.
— До весілля — ні за ручку, ні поцілунку, ні тим більш інтиму, — говорить Артур.
Серафимі було 10 років, коли мати вийшла заміж за німця і переїхала з російського Новочеркаська до містечка Арнштат. Жили спочатку у двокімнатній квартирі. Нині мають двоповерховий будинок.
Разом провели всього пару годин
— Багато хто дивується, що можемо дозволити собі власний дім, — усміхається Серафима. — Мама тільки зараз взялася за вивчення мови. До цього підпрацьовувала на низькооплачуваних роботах. Тато доглядає тварин у місцевому зоопарку. З нами живуть ще молодші брати: 13-річний Хуґо і 7-річний Лукас. У будинку місця вистачає, але ми хочемо знімати житло. Це коштує до 300 євро, я сама зі своєю стипендією в 210 євро не потягну.
Жінка здобуває професію кондитера, працює на кондитерській фабриці.
— Іще жодного разу не закупляла продуктів на всю родину, тому в цінах не дуже орієнтуюся. Хліб коштує 2 євро — велика буханка, не така, як тут. Іще 200 грамів сиру — 2 євро, 250 грамів масла — десь євро, пачка м"ятного чаю — 70 центів.
— Іще ковбаска, — перебиває чоловік. — І я чай люблю, чорний з бергамотом.
2007-го Попова отримала в Німеччині статус людини з постійним місцем проживання. Три місяці тому їй дали громадянство, ще місяць оформляла документи.
— Потрібно буде в посольстві складати тест на знання німецької мови, — зауважує Артур. — Хочу відразу знайти роботу, я в Ладижині євроремонти робив.
Обручки молодята ще не купили. Це буде перша покупка з Артурової зарплати в Німеччині.
Мелоді Лалуз сім років уникала чоловіків
30-річний Клоданель Фаб"єн і Мелоді Лалуз, 28 років, з американського Чикаго теж уперше поцілувалися лише на весіллі. Молодята викладають християнську етику в місцевих школах і вирішили на власному прикладі показати учням, що таке доброчесна стриманість.
— Тільки коли не розкидаєшся пестощами, вони стають чогось вартими, — каже жінка.
Мелоді та Клоданель познайомилися під час місіонерської подорожі до Уганди 2006 року. Тоді в них було мало шансів бути разом. По-перше, жили в різних містах. По-друге, дівчина присяглася сім років не зустрічатися з чоловіками.
Термін обітниці скінчився у червні 2007-го. Тоді ж Клоданель переїхав до Мелоді в Чикаго. Чоловік освідчився — написав велике зізнання на піску. Про їхнє весілля повідомили в кількох міських газетах. До церкви прийшов натовп.
— Я хочу подивитися на дурня, який стільки чекав, аби поцілувати свою жінку, — каже перехожий Деніел Вайс.
На медовий місяць молодята подалися на Багами.
Ангеліна КАРЯКІНА
7 
35413
Коментарі